16 січня
2018 р.
Митрополит Симеон звершив богослужіння та відвідав фестиваль "Різдвяні дзвіночки" у Вінницькому районі (ФОТО, ВІДЕО)
16 січня митрополит Вінницький і Барський Симеон відвідав храм святого великомученика Георія Побідоносця у с. Вінницькі Хутори Вінницького району. Перед початком богослужіння до храму була принесена місцевшанована ікона Божої Матері "Золоте яблуко". Ікона перебувала у місцевому храмі закритому безбожною владою у 1924 р. В цьому ж році ікона зникла. Але завдяки вірянам ікона була віднайдена, відреставрована і повернена вже у новий храм. Митрополит Симеон урочисто зустрів святиню та благословив нею усіх. Після цього у храмі розпочалась святкова Божественна літургія. Його Високопреосвященству співслужили священики району на чолі з благочинним протоієреєм Дорофеєм (Маркевичем).

Після літургії митрополит Симеон звернувся з проповіддю до пастви, а також привітав усіх з Різдвяними святами. Настоятель храму протоієрей Георгій Холодюк подякував Владиці за архіпастирський візит.

Того ж дня владика Симеон відвідав фестиваль "Різдвяні дзвіночки". У заході взяли участь 29 місцевих хорових колективів, які проспівали 58 різноманітних колядок славлячи Новонародженого Богомладенця. Перед початком фестивалю митрополит Симеон разом з представниками місцевої влади привітали учасників та присутніх зі святом.
 
Історична довідка:

Ікона «Божої Матері - Золоте яблуко» ХVІІІст.

Образ написаний по зразку болгарської чудотворної ікони - «Божията Майка -Златна Ябьлка» (Свята Богородиця - Золоте яблуко). Ікона зберігається в храмі в кварталі Горні Воден Асеновград і датується ХVІІІ ст. Вона дуже шанується віруючими і особливо серед жінок.

Ікона «Свята Богородиця - Золоте яблуко» написана на дерев’яній дошці в техніці олійного живопису із золоченим та посрібленим левкасним тисненням приблизно в першій половині ХVІІІ ст. Іконографічний тип зображення - Одигітрія. Маленький Ісус сидить на руках матері, правою рукою благословляє, а лівою - тримає книгу, що відповідає іконографічному типу Христа Пантократора (Вседержителя). З догматичної точки зору головне значення цього образу - прихід у світ Небесного Царя та Судді.

Одяг Ісуса покритий сусальним сріблом. Одяг Богородиці покритий сусальним сріблом і золотом з тисненими барочними орнаментами. Надписи на іконі знаходяться в барочному орнаменті і написані по сусальному сріблу.

Перше чудо, що вчинила Божа Матір через цю ікону, описано тодішнім ігуменом Гірничо-Воденского монастиря святих Кирика і Іулітти. В Суботу Акафіста 1765 року безплідна жінка, спізнилася на свято і не змогла отримати благословенного хліба. Сприйнявши це як поганий знак, вона стала ридати і жалітись на свою безплідність. Священик, чуючи її плач і ридання, пожалів її, і, не знайшовши навіть крихти від благословенного хліба, віддав їй як благословення яблуко, залишене кимось перед іконою Пресвятої Діви. Жінка взяла яблуко з гарячою вірою і заспокоїлася. Минуло небагато часу, і жінка виявилася вагітною. Коли її дитя народилося, вона з почуття любові і подяки до Божої Матері замовила майстрам золоте яблуко і принесла його в дар святому образу. Чудо це сталося після закінчення читання Великого акафісту. З тих пір закріпилася традиція починаючи з першої п'ятниці Великого посту, коли на вечірній службі читається перша стаття Великого Богородичного акафісту, прикрашати чудотворну ікону Пресвятої Богородиці вінками з яблук. Вони знаходяться на іконі п'ять тижнів і в Суботу Акафіста даруються бездітним жінкам.

Інша традиція, пов'язана з переказом про те, як в 1818 році одна бездітна жінка ночувала в храмі, і уві сні їй з'явилася Божа Матір, яка сказала, щоб на світанку та прийшла до храму, де її чекатиме жінка з трьома котушками ниток, потім обійшла храм, сплела собі з цих ниток пояс і носила на талії, поки не народить дитину. Згодом і інші стали робити такий спеціальний пояс з трьох білих ниток, який жінка носить на талії, поки не завагітніє і не народить.

Пресвятою Богородицею через Її ікону «Золоте яблуко» було вчинено багато інших чудес. Деякі з них описані в «поіменниках», які зберігаються в місцевому музеї в Болгарії, інші збережені в усних переказах. Зокрема, місцеві жителі розповідають, що в 1934 році сестра царя Бориса III княгиня Євдокія переночувала в храмі і зцілилася від хвороби, що мучила її довгий час. На знак подяки монарх подарував храму мармур, яким був викладений підлогу, і дорогоцінний кивот для ікони.

Список з цієї ікони перебувала у храмі с. Вінницьких Хуторів, який було закрито безбожною владою у 1924 р. В цьому ж році ікона зникла. Але завдяки вірянам ікона була віднайдена, відреставрована і повернена вже у новий храм.
 
Прес-служба Вінницької єпархії