16 червня
2018 р.
Про побутову молитву

Чи обов’язково молитися перед їжею і чи не є звична фраза «спаси, Господи» порушенням заповіді: «Не згадуй імені Господа Бога твого даремно»? Відповідає викладач КДА Андрій МУЗОЛЬФ.

– Молитва – це спілкування з Богом. За словами святих отців, молитва подібна диханню: як наше тіло не може існувати і правильно функціонувати без фізичного дихання, так і наша душа не може жити без дихання духовного, яким якраз і є молитва.

Молитва перед прийняттям їжі – це не замовляння чи заклинання, які роблять їжу смачнішою або кориснішою. Молячись перед їжею, ми просимо Бога, щоби Він завжди подавав нам «насущний хліб», який ми й отримуємо від Нього щодня. Отже, молитва перед їжею, так само як і після їжі – це, перш за все, дяка Богу за Його невичерпні милості й дари нам, грішним.

Іншими словами, молитва – це наше людське «будь ласка» і «спасибі», звернене до Всевишнього. І якщо в стосунках з іншими людьми ми намагаємося бути ввічливими і тактовними, то тим більше ввічливими ми повинні бути до Бога, всі дії Якого щодо нас – прояв безмежної й жертовної любові. А, значить, молитися або не молитися перед їжею – це не зобов’язання, не сувора заповідь, а виключно справа нашого особистого ставлення до Бога, за допомогою якої ми показуємо, наскільки любимо свого Творця і наскільки Йому за все вдячні.

+ + +

– У самій фразі «спаси, Господи», в принципі, немає нічого блюзнірського. Навіть навпаки: кажучи подібні слова тому, хто зробив для нас щось хороше, корисне, ми тим самим бажаємо йому того, до чого прагнуть усі християни – спасіння.

Варто відзначити, що слово «спасибі» є дещо спрощеною формою (від «спаси тебе Бог» або «спаси Бог») все того ж побажання «спаси, Господи». Ці слова виражають єдино правильну реакцію, яку повинен проявити православний християнин, побажавши своєму ближньому вищого духовного щастя. І немає нічого поганого в тому, якщо ми бажатимемо людям, які проявили до нас увагу, спасіння навіть за якусь дрібницю, наприклад, за чашку чаю. Сам Спаситель говорив Своїм учням: все, що ви робите ближнім – все це ви робите Мені Самому, і тому ніколи не втратить своєї нагороди той, хто в ім’я Бога хоча б напоїть ближнього свого чашкою холодної води (див.: Мф. 25:40 і Мф. 10:42).

Але в той же час, як будь-яка молитва (а побажання ближньому спасіння – це вже молитва, адже спасіння ми можемо просити лише у Бога), вказане словосполучення має вимовлятися при певному душевному настрої, усвідомлено і ніколи не в жарт або з якимись глузуваннями.

Щодо того, як часто можна вживати цей вислів, варто сказати: важлива не стільки кількість, скільки якість. Краще рідше вдаватися до згадки імені Божого, але при цьому робити це осмислено, з благоговінням, ніж щохвилини, але при цьому не даючи собі звіту в тому, чого просимо і у Кого.

За матеріалами Pravlife.org

Газета «Православна Вінниччина», №5 (57), травень 2018 р.