14 травня
2019 р.
Урочисте богослужіння з нагоди дня пам'яті священномученика Макарія, митрополита Київського

14 травня, у день пам'яті священномученика Макарія, митрополита Київського, у Спасо-Преображенському кафедральному соборі міста Вінниці відбулися урочисті богослужіння. Вранці священики звершили молебінь з акафістом святому Макарію, мощі якого напередодні були принесені до кафедрального собору.

Після цього у храмі розпочалась святкова Божественна літургія. Очолив богослужіння митрополит Вінницький і Барський Симеон. Його Високопреосвященству співслужили митрополити: Вінницький і Брацлавський Роман, Хмельницький і Кам'янець-Подільський Антоній, Луцький і Волинський Михаїл та єпископ Володимир-Волинський Матфей духовенство Вінницько-Барської єпархії, а також з благословення архієпископа Вінницького і Тульчинського Михаїла у богослужінні взяли участь священнослужителі Вінницько-Тульчинської єпархії ПЦУ.

Після відправи владика Симеон звернувся до вірян з проповіддю, по завершенні якої архіпастирі звершили молебінь перед мощами священномученика Макарія.

З благословення Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого Митрополит Епіфанія владика Симеон нагородив архієрейський хор собору Благословенною грамотою Предстоятеля, а також єпархіального юриста Богдана Овчаренко Благословенною грамотою з відзнакою Блаженнішого Митрополита Епіфанія.

Архіпастирі з духовенством звершили заупокійну літію на могилі митрополита Макарія (Свистуна), який похований на території собору.

Довідка:

Священномученик Макарій, Митрополит Київський і всієї Руси Життя Священомученика Макарія, Митрополита Київського жив у XV столітті. Про те, де саме народився майбутній Святитель, немає достатніх відомостей. Відомо, що батьки виховали його у православній вірі. В юнацькі роки він ніс послух у київських монастирях, в одному з яких прийняв чернечий постриг, а згодом переїхав до Вільно (суч. Вільнюс). Близько 1478 року він стає архімандритом Віленського Свято-Троїцького монастиря та Митрополичим Намісником над усіма православними монастирями і церквами Литовського Князівства.

В 1495 році, після смерті Київського Митрополита Іони (Глезни), Собором руських (українських) архієреїв відбулося поставлення архімандрита Макарія Митрополитом. Для одержання благословення до Константинопольського Патріарха Нифонта були послані старець Діонісій і чернець Герман. 1496 року Патріарх надіслав Великому князеві, княгині та Митрополиту Макарію листа з благословенням. Митрополит Макарій був ревним пастирем, стежив за дисципліною духовенства, намагався підвищити моральний рівень священнослужителів своєї Митрополії, але до порушників церковної дисципліни та християнської моралі був дуже суворим. Багато допомагав він нужденних. Також Святитиль виступав на захист Православної Церкви від католицьких можновладців.

У ті часи, усі Київські Митрополити, які були до Святителя Макарія, жили не в Києві, адже давнє місто було напівзруйнованим. Їхати туди вважалося небезпечним через напади татар. Після обрання Митрополит Макарій, за прикладом своїх попередників, якийсь час жив у м. Вільно. Митрополит Київський Макарій вважав своїм архипастирським обов’язком відвідати давню кафедру Київських Митрополитів й підтрити свою паству. У пасхальні дні 1497 року Митрополит Макарій поспішав відвідати Київ. Він збирався відбудувати й Софійський собор, на що зібрав кошти.

Однак, планам Митрополита не судилося здійснитися: під час поїздки Митрополит Макарій постраждав мученицькою смертю. Сталося це у селі Скриголов, що неподалік від міста Мозир (територія сучасної Білорусі). Митрополит Макарій проїжджав повз це село саме у неділю (14 травня) та зупинився, щоб відслужити у місцевій церкві Літургію.

Під час Божественної Літургії стало відомо, що наближаються татари. Митрополит Макарій вийшов на амвон і повідомив про це вірних, закликаючи їх сховатися: "Рятуйтесь, діти мої, а мені не можна. Я віддаю себе в руки Господні". Всі сховалися у лісі. Сам Митрополит залишився у церкві та продовжив молитись.

Увірвавшись до храму, татари вбили Митрополита Макарія перед Престолом у вівтарі, відрубавши йому голову. Оскільки Священномученик тримав Святу Чашу правою рукою надто міцно, вбивці, щоб забрати святиню, відрубали Митрополиту Макарію праву руку.

Після відходу татар місцеві селяни повернулися до свого села. Через декілька місяців під час косіння серед трав було знайдено нетлінне тіло Митрополита Макарія. Незабаром разом із монахами Києво-Печерської Лаври мощі доставили зі Скриголова до Києва у Софійський собор, поклавши їх у раку. Біля раки Священомученика Митрополита Макарія сталося багато чудес.

В 1547 році Митрополита Макарія було канонізовано. З того часу мощі Священномученика перебували у Софійському соборі. У 1930-х роках мощі перенесли у Свято-Володимирський Кафедральний Собор, де вони й перебувають зараз. І тільки після Об'єднавчого собору 15 грудня 2018 року, на якому було об'єднано три гілки українського Православ'я стало можливим привезення мощей святого до Преображенського собору у Вінниці.

Прес-служба Вінницько-Барської єпархії ПЦУ

Читайте наші новини у Telegram, Viber та WhatsApp