Преподобна Параскева народилася в благочестивiй сербській сім'ї, що жила в ХІ столітті в місцевості Єпіват. Одного разу, як стріла, пронизали її серце почуті за Богослужінням слова Господа: "якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе" (Мф. 16: 24). З тих пір вона почала роздавати свій одяг жебракам, за що терпіла багато дорікань від рідних. По смерті батьків свята покинула будинок разом зі своїм братом, святителем Євфимієм, прагнучи до подвижницького життя. Спочатку вона вирушила до Константинополя, а потім у Йорданську пустелю, де трудилася до похилого віку.
Ангел з'явився їй і повелів повернутися додому. Її брат, який прожив тридцять років у монастирській тиші, став до цього часу єпископом Мадітоса; і наприкінці життя вони разом трудилися у Господі.
За два роки до смерті вона повернулася до родинного села і, наче вбога чужинка, провела решту свого життя при місцевій церкві. Коли померла, її поховали на цвинтарі Єпівата.
Через якийсь час Бог чудесним способом показав людям нетлінні мощі святої Параскеви. При них діялися численні чуда, тому згодом їх перенесли до місцевої церкви. 1641 року мощі святої Параскеви спочили у храмі Трьох святителів у місті Ясси (Молдова).
Тисячі людей збираються в день святкування її пам'яті. У Белграді зберіглося чудотворне джерело, яке донині приносить багатьом зцілення. Мироточиві мощі її брата є неміліючим джерелом і до наших днів.