21 квітня
2017 р.
Чому не всі люди повірили у Воскресіння Христове?
Важко, важко, до крайності важко було святим апостолам повірити тому, що воскрес Господь Іісус Христос. Слова мироносиць, які принесли їм цю звістку, вони порахували брехнею. Коли пішли вони в Галілею, на гору, як звелів їм Іісус, і побачили Його, то деякі вклонилися Йому, а інші стояли наче скам’янілі й не вірили своїм очам. Коли явився їм усім у світлиці Єрусалимській Іісус, то вони думали, що бачать привид.

Найважчим за все було невір’я апостола Фоми, якому потрібно було вкласти пальці свої у виразки від цвяхів на руках і ногах Спасителя і руку свою в ребра Його.

Чому з таким трудом вірили апостоли навіть очам своїм? Адже вони були свідками воскресіння Господом Іісусом сина Наїнської вдови, дочки Іаіра і навіть чотириденного Лазаря. Але ж це були діяння найвеличнішого Чудотворця, і не своєю силою воскресали мертві, а повірити в можливість того, щоб мертве тіло людське могло воскреснути само собою, своєю силою, було незмірно важче.

Отже, вкрай важко було апостолам Христовим повірити навіть очам своїм. А нам, що ніколи не бачили ні живого, ні воскреслого Іісуса, важче чи легше повірити тому, що читаємо в Євангелії і в писаннях святих апостолів? О, звичайно, легше, набагато легше, бо безліч історичних фактів і подій з безперечністю переконують вас в істинності воскресіння Христового.

Що сказати про те, що проповідь невчених галилейських рибалок і їхніх наступників протягом небагатьох століть підкорила увесь тодішній світ, не тільки культурних греків і римлян, а й напівдиких германців, галлів, англів і завдала смертельного удару язичництву?

Чи можливо це було б, якби не воскрес Христос? Чи не знущанням зустрічали б усюди проповідь про Розіп’ятого, як Сина Божого?

Чи мислимо було б, щоб десятки тисяч святих мучеників йшли на страшні катування і люту смерть, якби всім серцем не вірували б у Воскресіння Христове і не горіли б любов’ю до Переможця смерті?

Чи можливі були б найтяжчі подвиги посту й молитви незліченних пустельників і ченців заради пізнання Господа Іісуса Христа і стяжіння розуму Христового?

Мільйони і мільйони людей різного віку і статі були справжніми християнами, особливо в перші чотирнадцять століть від Різдва Христового. Але якою б величезною не була сила проповіді й справ Христових, як не вразила світ хресна смерть Сина Божого і Воскресіння Його з мертвих, не всі повірили в Нього.

Вже серед сучасників Господа Іісуса і Його апостолів навіть більшість обраного Богом народу єврейського не повірила в Нього.

Невіра, що такою величезною хвилею захлеснула сучасні нам народи Європи й Америки, які колись були християнськими, все росте і поширюється. Вона почалася, звичайно, не в епоху Відродження наук і мистецтв, не від Вольтера та інших енциклопедистів, а незрівнянно раніше, вже у першому столітті після Різдва Христового.

Що ж це означає? Це означає, що Господь і Бог наш Іісус Христос не насильно привертає до Себе серця людей, що міг би Він, звичайно, зробити Божественною силою Своєю, а шукає вільної любові та віри.

Не кожне серце радісно сприймає Його великі заповіді. Над заповідями про бідність духовну, смирення і лагідність, про милосердя сміються люди горді й владні, про вищу і вічну Божу правду не думають і чути не хочуть всі ті, кому потрібна тільки правда суспільних відносин, а вищим ідеалом правди представляються тільки правда відносин між народами.

Чи багато хто хоче бути гнаним заради правди, тим, кого ганьблять й обмовлюють заради Христа? Чи багато хто йде тісними ворітьми, вузьким шляхом, щоб у кінці тяжкого шляху почути благословенний заклик: «Прийдіть благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, приготоване вам від віку»...

Ще за земного життя Свого Господь наш Іісус Христос називав віруючих у Нього Своїм малим стадом. Не дивуйтеся цим, а радійте.

І знайте, що до цього малого стада в усі віки належали й донині належать дуже багато вельми великих вчених і філософів, які зуміли поєднати свою віру в науку з вищою вірою в Бога і Христа Його; а серед тих, які відкидають релігію, грунтуючись на даних науки, переважна більшість не має ніякого відношення до науки і говорить про неї лише з чуток.
А вам, простим невченим людям, нехай будуть найміцнішою опорою слова Христові: «Якщо не впокоритеся і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне». 

Амінь.

Святитель Лука Кримський

Газета «Православна Вінниччина», №4 (44), квітень 2017 р.