8 червня
2017 р.
ФЕСТИВАЛЬ «ПЕНТІКОСТІЯ-2017» – ЗАГАЛЬНЕ СВЯТО І ТОРЖЕСТВО ВІРИ
(Інтерв’ю з членом журі фестивалю «Пентікостія-2017» - регентом дитячо-молодіжного хору Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Наталією Кременюк)

- 4-5 червня в Києві проходив VII Всеукраїнський фестиваль парафіяльних хорів «Пентікостія». Які враження у Вас від фестивалю, на якому Ви були членом журі?

Фестиваль зібрав людей, для яких музика, і перш за все, хорова церковна музика - це їхнє життя. Багато учасників подолали сотні кілометрів, щоб приїхати до столиці. Вони готувалися до цього фестивалю, хвилювалися, старалися підготуватися якнайкраще. І все заради однієї головної мети - прославити своїм співом Господа. Це можна сказати про кожний хор. Це бачили і чули не тільки члени журі, а й усі глядачі, які були на прослуховуванні, а пізніше - і на гала-концерті. Кожен хор відкривав своє серце Господу. Кожен хор хотів від усієї душі прославити Бога. Незалежно від того, чи стояла перед нами маленька дитина (а в деяких колективах були зовсім маленькі, напевно, трирічні учасники) або бабуся. Хочу сказати величезне спасибі владиці митрополиту Олександру, який збирає такий хоровий форум уже сьомий рік поспіль. Це величезна праця і дуже потрібна справа!

- На «Пентікостії» Ви не вперше. У 2014 році дитячо-молодіжний хор під Вашим керівництвом став володарем гран-прі фестивалю. Ви бачили захід очами простого учасника і члена журі. Як Ви можете оцінити організаційну сторону фестивалю?

Я була на «Пентікостії» в 2014 і в 2015 роках. Можу сказати, що і тоді, і сьогодні конкурс був організований на чудовому рівні. Я б поставила організаторам оцінку «дванадцять з плюсом». Уявіть, що в день проведення фестивалю, його головний «мотор» Дар'я Кириченко, у якої в руках були всі організаційні ниточки, несподівано по дуже серйозній причині не змогла взяти участь у заході, але при цьому, організований нею колектив працював, як годинник. Сергій Бакай, як ведучий і організатор, був на висоті. Кожен колектив відчув на собі увагу і турботу помічниць Дар'ї Олександрівни - Наталії , Тетяни та інших. Для учасників була організована чудова трапеза, екскурсії, відвідування музею Блаженнішого Митрополита Володимира. Було оперативно вирішено питання про перенесення складної аудіо та презентаційної апаратури в Успенський собор Києво-Печерської Лаври, оскільки перед самим початком гала-концерту почав накрапати дощик. В результаті - дощу не було, а гала концерт був чудово проведений в головному соборі Лаври! Одним словом і організатори були молодці, і відчувалася рука Божа, яка допомагала.

- Яка була атмосфера на фестивалі?

Атмосфера на «Пентікостії» цього року була якась особлива. І пре це говорила не лише я одна. Люди не просто заспівали і поїхали. Вони спілкувалися, шукали спільні точки дотику. Їм було цікаво розмовляти з однодумцями. Чудово, що фестиваль не перетворився на конкурс. Я зовсім не відчула духу суперництва. Звичайно, кожен хор намагався показати свої сильні сторони, але не було притаманної багатьом фестивалям конкурсної напруги. Була атмосфера загального свята, торжества віри. Особливо безпосередньо вели себе на фестивалі діти з дитячих колективів (посміхається). 

Я думаю, що багато в чому цю атмосферу підтримувало ставлення до учасників фестивалю журі і особливо його глави - протоієрея Димитрія Болгарського. Під час кожного виступу о. Димитрій немовби допомагав хору. Він кивав головою або похитувався в такт співу. Сидячи в журі, він ніби був там - з хором, прислухаючись і погоджуючись з тим, як хор співає. Так само і Олександр Тарасенко. Після виступу члени журі підходили, дякували колективам і регентам, фотографувалися з хористами. Це також внесло свою лепту в те, що фестиваль був скоріше не конкурсом, а святом.

- Які враження у Вас безпосередньо від учасників фестивалю?

В цьому році було дуже багато колективів, які було приємно слухати. Думаю, що не тільки я, але і всі члени журі не просто слухали, адже слухаючи будь-який виступ, музикант або керівник хору обов'язково знаходить для себе щось корисне і, слухаючи, вчиться. Це стосується в тому числі і членів журі, тому що кожна людина повинна все життя вчитися і шукати, а тим більше в такому цікавому жанрі, як хоровий спів, де завжди можна шукати і знаходити нові прекрасні перлини.

- А який хор або колектив Вам сподобався особливо?

Дуже сподобалося сімейне тріо з м. Славути Хмельницької області. Якщо не помиляюся, прізвище дівчат - Мельничук. Потім там був ансамбль духовної та фольклорної музики «Многая літа» з КНУКІМ. Прекрасно вони в народному стилі співали. Ну і звичайно, хор Свято-Миколаївського собору з м Бердичева, - той, який отримав гран-прі. У цих хорів, на мою думку, особливо відчувалося духовне виконання. Для мене це, мабуть, найголовніше в церковному співі.

- А які ще критерії є важливими для оцінки церковного хорового співу?

Звичайно ж, для церковного хорового співу важливими є такі загальні хорові критерії як інтонація, дикція, фразування, динаміка, підбір репертуару - це все повинно бути на високому рівні. Але головний критерій саме для церковного хорового співу - це те, що під цей спів ти можеш, і тобі хочеться молитися. Кожен учасник хору повинен відчути, перейнятися тим, що він співає. А коли сам це відчуваєш, хочеш ти чи не хочеш, - починаєш молитися. А це відразу ж передається і відчувається і в звуці, і в динаміці.

- Член журі бачить не тільки сильні сторони того чи іншого хору, а й недоліки. Чи були подібні зауваження у журі до колективам?

На жаль не всі регенти до кінця використовували можливості свого хору. Іноді не вистачало фарб, динаміки, і інших способів для вираження настрою в молитві. Деякі хори через це не висловили все, що хотіли. Було хороше, рівне, якісне виконання, але воно не завжди торкалося серця і душі. Ще раз хочу підкреслити, що хор - це організм, який, починає звучати правильно тільки, якщо людина сама відчуває те, що вона співає і те, про що вона хоче сказати.

-Які моменти «Пентікостії-2017» були для запам'яталися Вам найбільше?

Я б відзначила кілька таких моментів. Перший - це виконання перед церемонією нагородження усіма хорами-учасниками духовного гімну України «Боже великий єдиний». Було дуже зворушливо, і відчувалося, що це була дійсно наша спільна молитва за Україну та народ.

Друге, що мені запам'яталося особливо яскраво, це те, з яким хвилюванням і трепетом передавав хор, який був переможцем минулого року, переможцю сьогоднішнього фестивалю його головний приз - ікону Святої Трійці. Свого часу я ці почуття теж переживала. Ти віддаєш ікону, яка була з твоїм хором цілий рік, як благословення Боже і натхнення на працю і нові досягнення. Що стосується мене, то я відчувала присутність цієї ікони в класі, де займається наш хор, ще й як благословення Блаженнішого митрополита Володимира, якого можна назвати засновником фестивалю «Пентікостія». З іншого боку це правильно, що ікона передається різним хорам. Таким чином, вона вже побувала Києві, Одесі, Вінниці, інших містах, і ось тепер протягом року буде перебувати в Бердичеві.

- І на завершення нашої бесіди що Вам хотілося б побажати фестивалю «Пентікостія», його організаторам і учасникам?

Фестиваль не був би таким яскравим, якби не величезна праця багатьох людей, перш за все духівника Фонду пам'яті Бла-женнішого Митрополита Володимира - митрополита Алек-сандра і його вірних помічників, які дуже професійно поставилися кожен до свого послуху. Тому фестиваль пройшов організовано, добротно і на високому рівні. Крім того, на фестивалі відчувалася турбота і добре серце меценатів. Це постійні друзі фестивалю - баскетбольний клуб «Будівельник» і компанія «ЛІКО-ХОЛДІНГ». Дуже порадувало рішення про присудження премії в 20 тисяч гривень від «ЛІКО-ХОЛДІНГУ» на розвиток творчого колективу ансамблю «Многая літа» КНУКИМ м. Києва. Я сама, як регент хору, розумію, наскільки будь-якому творчому колективу потрібна не тільки моральна, а й матеріальна підтримка.

А що стосується побажань, то я хочу побажати організаторам, щоб фестиваль «Пентікостія» в найближчому майбутньому вийшов за рамки всеукраїнського і став міжнародним. Він заслуговує на це, тому що проводиться на високому професійному рівні. І нехай під покровом «Пентікостії» збирається з кожним роком все більше хорів, щоб прославити Бога і Православ'я. Нехай кожний піснеспів, який звучить на «Пентікоста» також буде символічною квіткою у вінок пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира, який благословив і дав дорогу в життя цьому фестивалю.

Спілкувався протоієрей Володимир Пучков

Використані фото протодиякона Владислава Демченко, Сергія Рижкова, Фонду пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира