9 червня
2017 р.
Вітаємо, Владико Симеоне, з 10-річчям перебування на Вінницькій кафедрі!

Ваше Високопреосвященство, дорогий Владико! 

Здається, зовсім недавно Ви прибули на Вінниччину і очолили Вінницьку єпархію. Зовсім свіжою постає картина Вашої зустрічі у Спасо-Преображенському кафедральному соборі духовенством і парафіянами. Діти вітали Вас віршами, а Ви по-батьківськи, з ласкавою усмішкою, звернулися до них: «Подільські квіточки!».. Це відбувалося немовби вчора, але календар переконливо свідчить, що минуло вже 10 років з того часу, як за рішенням Священного Синоду УПЦ Ви були обрані очолити Вінницьку єпархію.

Якими, Владико, були ці роки для нас, Вашої пастви? Вони запам’яталися активізацією усіх сфер церковного життя. Серед головних напрямків – розвиток духовного просвітництва, заснування нових і підтримка існуючих недільних шкіл, пошук сучасних форм роботи з молоддю, зокрема проведення молодіжних зустрічей, літніх таборів, культурних, історичних, спортивних, місіонерських заходів. Велику увагу Ви приділяли й приділяєте запровадженню предметів духовного спрямування у навчальних закладах області. 

З Вашого благословення у Вінницькій єпархії запроваджена катехізаторська робота з бажаючими прийняти таїнства хрещення і шлюбу. Це дало можливість звернутися до десятків тисяч парафіян, котрі раніше, на жаль, не відчували уваги Церкви і часто не розуміли значення таїнств і священнодійств, у яких брали участь.

Ви з великою увагою ставитесь до питань відродження храмів і монастирів. З Вашого благословення був заснований Барський монастир, який сьогодні вже прикрашений величним соборним храмом – достойним місцем перебування для Барської чудотворної ікони Божої Матері, яка була перенесена в обитель з Вашого благословення.

Під Вашою опікою і з Вашого благословення розвиваються й інші храми та обителі. Ви дуже багато зробили для проведення святкування 1000-ліття найдревнішої обителі Вінниччини – Лядівського скельного монастиря. Вашими трудами засяяв красою оновлений і відреставрований Спасо-Преображенський кафедральний собор, який є окрасою міста Вінниці та його духовним символом. 

З Вашого благословення стали регулярними хресні ходи на Іосафатову долину й до Калинівського хреста. Чудовою духовною ініціативою Вашого Високопреосвященства стало проведення у Вінниці загальноміської хресної ходи на свято Пасхи Господньої. 

З Вашого благословення проведена колосальна робота із зібрання відомостей про святих нашого краю, що стало підставою для запровадження Священним Синодом УПЦ святкування Собору Вінницьких святих. З Вашого благословення подібна робота була проведена щодо визнання загальноцерковними святинями кількох чудотворних ікон Вінниччини.

З Вашого благословення в єпархії на дуже високому рівні проводиться соціальна робота. Допомога надається як парафіянам храмів, так і різноманітним закладам на всій території області, а також на Сході України, у зоні проведення АТО. Ви самі є прикладом добродійності, адже особисто відвідуєте сиротинці, інтернати, будинки для престарілих.

Ви є прикладом для духовенства й усієї пастви у ставленні до богослужіння й молитви, у любові до храму і церковного життя.

Про Вас і Вашу діяльність на Вінниччині можна говорити багато, і у короткому привітанні не можна висловити усю повноту Ваших добрих діянь і глибину наших почуттів до Вас.

А якими ці 10 років були для Вас, Владико? Напевно, не дуже простими, про це свідчить сивина, якої стало набагато більше. На жаль, ми не завжди тішимо Вас, змушуємо сумувати й посилено молитися довгими ночами у Вашій келії. Це знаєте Ви і Господь Бог. 

Сьогоднішня ситуація й ставлення певної частини суспільства до Церкви також додає Вам турбот і вимагає розкриття усіх Ваших дипломатичних талантів. Завдяки їм Вам вдається тримати високо знамено Церкви та її авторитет як перед представниками влади в Україні, так і за кордоном, адже Вас знають як авторитетного архіпастиря у різних країнах Європи.

Але ми бачимо, Владико, що головну надію Ви покладаєте не на князів людських, а на Бога і як учите нас цьому, так і самі робите, являючи приклад і словом, і ділом.

Тому дозвольте у цей день, який є дійсно святковим для усіх нас, Ваших духовних чад – священиків і вірян Вінницької єпархії, подякувати, насамперед, Богові за Вас – нашого доброго архіпастиря і побажати Вам від Господа здоров’я, довголіття, радості і благословення на Ваші подальші труди на благо Святої Православної Церкви. 

Іс полла еті деспота!

Газета «Православна Вінниччина», №5 (45), травень 2017 р.