15 липня
2017 р.
Чому «без Бога ні до порога»?
У загальноосвітніх школах м. Вінниці відбулися виховні години духовного напрямку і, в рамках заходу, – літературний конкурс на написання твору: «Чому народна мудрість каже, що без Бога ні до порога?» Загалом від учнів надійшло близько 100 творів, у яких діти розповіли, як вони розуміють цю приказку і що, на їхню думку, дає людям віра в Бога. «Православна Вінниччина» пропонує увазі читачів твори переможців конкурсу – Вікторії Пастушенко, Дениса Лейченка й Анни Онищенко, а також ще кілька цікавих роздумів.

Вікторія Пастушенко, 6-Б клас ЗОШ №18

Життя... Воно переповнене несподіванками – приємними і не надто радісними. Кожен день не схожий на попередній. І коли ти зранку прикидаєшся, ти не знаєш, що очікує тебе сьогодні.
 
Ти виходиш з помешкання та наче поринаєш у невизначеність. Кожна хвилина у нашому житті безцінна, але прикро, що ми не можемо керувати всім, що нас оточує. Тоді нам залишається тільки віра в те, що ХТОСЬ все ж таки є над кожним із нас, і тільки йому відомо, де потрібно нас підстрахувати.

Ця віра має бути у кожної людини в душі. Кожен з нас має мати міру, де потрібно зупинитись, не образити нікого, не вдарити або ще щось зробити гірше. Можливо, саме ця віра допоможе нам любити і поважати один одного, допомагати, співчувати. Допоможе зрозуміти, що у цьому світі є не тільки твоє «Я», а є ще поруч люди, які такі самі, як і ти.

І кожен з нас повинен знати, що все у нашому житті трапляється не просто так – погане, що пішло від нас, неодмінно повернеться. Ну, а добре, як відомо, повертається сторицею. І за цією справедливістю слідкує ВІН – Бог, Який живе у серці кожного з нас.

Денис Лейченко, 6-А клас ЗОШ №18

Я довго думав над значенням цього вислову. Насправді для мене роздуми на тему Бога дуже важкі, тому що підлітку дванадцяти років не часто доводиться міркувати про релігію. 

Але все-таки спробую...

Ви задумувалися, чому говорять «Без Бога ні до порога», а не «Без Бога ні за ворота»? На мою думку, поріг – це кордон твоєї оселі, твоєї фортеці, де тебе захищають не лише батьки, а й «рідні» стіни. Та хіба цього захисту завжди вистачає? Звичайно, ні: крім цього, нас захищає ще й Творець.

Є безліч теорій щодо створення світу. Дехто вважає, що все відбулося само собою... Так уявімо собі: дивимось ми на будмайданчик, а там ні душі, але цеглини літають, будуючи дім... Або зайшли ми в художню майстерню, а там – нікого, лише олівець із пензлем снують у повітрі... Смішно і безглуздо. Абсурд. Звичайно, ми знаємо, що картини пише художник, будинки зводять будівельники й архітектори, а світ створив Творець.

У наші часи багато невіруючих людей. Вони думають: «Якщо я не бачив Бога, значить, Його не існує». Але це не так, бо Всевишній – як думка: ось, наприклад, сиджу я і мрію про літо, а те, які думки снують у моїй голові, видно лише по моїй міміці – чи мені сумно, чи весело. І якщо сторонній не бачить моїх думок – це не означає, що їх не існує. Ніхто думки не бачив, проте всі знають, що вона існує (хоча мудрі думки відвідують не всіх). Хто у цьому зі мною сперечатиметься? Все очевидно.

Українці – народ багатостраждальний, проте миролюбний і віруючий. Тому у скарбничці «Народна мудрість» є багато приказок та прислів’їв, пов’язаних із Богом, а народ як скаже – так і зав’яже. І коли ми покидаємо нашу зону комфорту (батьківський поріг), нас уже не захищають ні батьки, ні «рідні» стіни, а лише Творець і батьківська молитва.

Тому: «Без Бога ні до порога, а з Богом хоч і за море».

Анна Онищенко, 10-Б клас ЗОШ №32

Релігія завжди була важливою частиною людського життя. За первісних часів люди почали вклонятися різним богам і приносити їм жертви, не розуміючи деяких природних явищ. Таким чином з’явилося багато релігій. 

Але, на мою думку, релігія та віра – це різні речі. Віра живе в душі людини, в її серці, а релігія – це світогляд, певні правила та обряди. Віруюча людина може водночас бути і релігійною, а може і не бути, і навпаки.

Існує десять Божих заповідей, які були дані Самим Богом Мойсею. Завдяки цим правилам життя людей значно покращилося. Люди й досі вірять, що Всевишній спостерігає за ними, частково керує тим, що відбувається, може карати за гріхи. 

Але Бог – це не лише суворий контроль, Він любить усіх нас. Господь милосердно ставиться до тих, хто вірить у Нього та намагається жити правильно. Недарма кажуть: «Без Бога ні до порога». Перед тим, щоби щось зробити, варто задуматись, чи не суперечить це Божим законам та загальним правилам моральної поведінки. Незважаючи на віросповідання, все одно варто пам’ятати, що за кожним гріхом слідує покарання.

Також варто згадати, що віруючим людям легше жити. Вони вірять, що Бог врятує допоможе у скруті. На всі біди та випробування є Його воля. А жити з вірою у серці та надією на краще завжди легше.

Навіть «якби Бога не було, Його треба було б вигадати». Отже, усі ми маємо робити добро собі та іншим, адже воно обов’язково до тебе повернеться.

Надія Заморська, 5-В клас ЗОШ №18: 

Існує на Гуцульщині одна легенда. У ній йдеться про те, як Бог дав багатий урожай, і почалось – щодня якесь свято, гості, веселощі. Радісно народу було. Чекав Бог дяки, а марно. 

Минув урожайний рік. Не дав Бог плодів. Одразу стихли пісні, веселощі і походеньки в гості. Немає з чим гостя зустріти. Голодно у селах стало, тихо, сумно. Вже он просять у Бога їжі, плодів дорослі та діти.

Ось і висновок: цінуйте те, що у вас є, бо більше можуть не дати.

Ірина Кулієва, 6-Б клас ЗОШ №18: 

Чому в народі так говорять? Я вважаю, що в дім потрібно заходити з Богом у душі, тобто з добром і любов’ю. Бо якщо бути злим, то у домі буде негативна атмосфера. 

І це стосується не тільки будинку, але й світу. Адже у наш час треба бути веселим і позитивним. Наразі у світі багато проблем, і тільки з Богом у душі ми зможемо допомогти світу. Тому що Бог – це Любов, добро та щирість. 

Ми зможемо врятувати планету!

Божена Рукомеда, 5-В клас ЗОШ №18: 

Віра в Бога, Якого ми не бачимо, а про Якого нам все каже, є невід’ємною часткою буття людини. Ми бо є творінням, яке без свого Творця попадає у прірву, у ніщо, цілковито губиться. Цю правду наш народ висловив у глибокодумному прислів’ї, яке дуже часто так бездумно цитується: «Без Бога ні до порога».

Віра, справжня віра – це ласка, дар. Це не означає, що вона нам звалиться просто з неба. Більшість з нас мусить боротися, щоби дійти до істинної віри. Тому в народі кажуть «Без Бога ні до порога», щоб передати, що без Бога, без Його допомоги ти не будеш здатний жити. Тому й потрібно молитися і вірити в Бога.

Софія Тернавська, 6-А клас ЗОШ №18: 

Кожна людина має віру в добро. Добру вчить Бог. Всі народи, що живуть за Божими заповідями, проживають своє коротке життя щасливо. Якби всі ми дотримувалися Божих заповідей, то на Землі був би небесний рай. Я вважаю, що треба частіше ходити в церкву, тоді ти ближче стаєш до Бога. І цим світ стає краще. Тому «Без Бога ні до порога».

Ольга Трепак, 6-Б клас ЗОШ №18: 

Бог допомагає навіть тоді, коли ти цього не відчуваєш. Кожна людина складається з питань, Бог – із відповідей. Якщо Бога немає, а я в Нього вірю, я нічого не втрачаю. А якщо Бог є, а я в Нього не вірю, я втрачаю все.

Бог бажає зупинити зло, а це неможливо. Три бажання не вертаються: час, слово, можливість. Три бажання, які не потрібно губити: спокій, надію, честь. Три бажання в житті найголовніші: любов, переконання, дружба. Три речі руйнують людей: вино, гордість, зло.

Валентин Жердецький, 6-Б клас ЗОШ №18: 

Коли людина каже «Без Бога ні до порога», вона має на увазі, що до її дому потрібно приходити з добротою, з веселим настроєм та з Богом. Бо люди не хочуть спілкуватися з тими, хто проти Бога. У таких друзів часто будуть сварки, вони дуже рідко спілкуватимуться, хотітимуть зла один одному, переконуватимуть, що Бог є чи Його немає.

На мою думку, не важливо, чи вірить людина в Бога, а інша ні. Вони все одно можуть дружити.

Я вірю в Бога, тому що Він завжди дивиться на нас та допомагає.

Іван Лабчук, 6-Б клас ЗОШ №18: 

Кожна людина згодом звертається до Бога з проханням благополуччя, здоров’я і миру в її сім’ї. Але не кожна людина пам’ятає й дякує Богу за Його дари.

Та коли з нею трапляється нещастя, людина одразу згадує, як вона не подякувала Богу за гарний врожай чи видужання її дитини. І лише тоді людина розуміє, як багато дав їй Господь, і починає просити пробачення й благати про допомогу.

Саме з цього моменту кожна людина починає жити за правилом: «Без Бога ні до порога».

Газета «Православна Вінниччина», №6 (46), червень 2017 р.