29 червня
2018 р.
ПОЕЗІЯ ПРО КАЛИНІВСЬКЕ ЧУДО

Псалма

(складена людьми у 1923 році)

В Калинівці на горбочку
Чистить солдат гвинтівочку.
Ой чистить він, вичищає,
На хрест Божий приціл має.

У хрест Божий дерев'яний
Як вистрілив - зробив рану,
Полилася кров рікою,
Кров червона із водою.

Коло нього його мати
Стала сина проклинати.
Було сину не родитись,
Щоб весь мир розбудити.

Не плач, мамко, що родився,
Що весь мир розбудився,
А то були вже заснули
За хрест Божий вже забули.

І до церкви не ходили,
Малих діток не хрестили,
Малих діток не хрестили
- По театрах все ходили

А театри плохі штуки
- На тім світі страшні муки...

РОЗДУМ БІЛЯ КАЛИНІВСЬКОГО ХРЕСТА

Олександр Герасименко (м. Вінниця, 2013 р.)


Кінчалась ніч, і хресний хід
Вінчала Божа літургія.
В цю літню ніч весь Божий світ
Єднала радість і надія.

Земля раділа й небеса,
А в душах було чисто й біло.
Я глянув вгору на хреста
І в серці щось мов защемило...

Я ще раз глянув на хреста,
І в голубінь минулих років
Золотокрилий дивний птах
Мене поніс кудись високо.

В той чорний день, в ту чорну мить,
Коли стріляли у Христа.
Мені болить, трава шумить,
І кров така густа-густа,

Тече червона, пречервона,
Безсмертна, праведна, свята...
І залунало наче в дзвони:
Всі до хреста, всі до Христа!

А кров текла все і текла,
І люди йшли все без упину.
І розтеклась та кров жива,
По цілій нашій Україні.

А дні ж які! А вже в полях
Хліба добірні колосились.
А кров текла все і текла
Й на землю тихо-тихо лилась.

А із землі у небеса
Лилась молитва без упину,
За милість Божу до всіх нас,
За нашу бідну Україну.

За безталанний рідний край,
Що в революціях заплутавсь,
Шукав примарного добра,
І тільки мучився і змучивсь.

І що шукав - чи ж відав сам?
І що знайшов - чи ж добре знав?..
В полях червоная роса
І куль там більше ніж зерна.

А ясні очі у Христа,
Повиті тугою глибокою.
О краю рідний, чом ти став
Для Бога другою Голгофою?!

У вирі злоби і гріхів
Ми вже не чули Боже слово,
А Бог до нас заговорив
На мові крові, крові, крові.

О, милосердний наш Господь!
Ти знов дивуєш нас любов'ю.
Ти наші знов омив гріхи
Своєю кров'ю, кров'ю, кров'ю.

Це місце - небо чи земля?
Тут Бог у крові^воплотився
За те тут кров Його лилась,
Щоб ти, мій краю, відродився!

Лишаю дні далекі ті,
Вертай мене на дужих крилах,
О птах! І в крилах золотих
Хай завжди буде добра сила.

Хай наші душі і серця,
Омиті в крові і любові,
Свого Небесного Творця,
В добрі засяють, як в обнові.

І кожен день, і кожну мить,
Чи дім, чи храм, чи хресний хід,
Душа до Бога хай стремить,
Як птиця в небо, у політ.

Назустріч дням, які грядуть,
У сонці й радості без краю.
За радість цю з Хреста отут
Кров пролилася пресвятая.

І знову всіх на хресний хід
Покличе нас Господня кров.
Щоб змити з душ багно гріхів,
Щоб нас єднала всіх любов.