31 липня
2018 р.
Як залишатися людиною на роботі?

Дуже просто.

Перше. Потрібно в зародку знищувати будь-який корисливий помисел. Бог подбає про тебе і не покине тебе без насущного хліба, особливо якщо у буденному житті ти проявляєш великодушність, жертовність, благородство по відношенню до людей.

Друге. Дуже важливо уникати найменшої недбалості, верхоглядства; не можна працювати абияк, робити що-небудь тяп-ляп, на галай-балай, для відводу очей. Не можна керуватися цинічним зізнанням тьмяних зірок пострадянської естради: «авось схавают», треба відрізнятися великою самокритичністю. Добре бути завжди незадоволеним своїми працями, бачити те, що не вистачає тобі для досконалості, завжди залишатися в боржниках у Господа, Який є джерелом усього доброго, що нами здійснюється.

Третє. Дуже важливо зберігати людяність. Коли ти втрачаєш уважне, дбайливе, делікатне, совісне ставлення до людини, перестаєш трудитися у добродіянні, коли полишаєш жертовність у служінні, – це дуже тривожний симптом. Навпаки, якщо ти зберігаєш душевне тепло, співчутливість, якщо тобі подобається допомагати людині – словом, ділом, поглядом, молитвою, ти завжди будеш шостим почуттям відчувати присутність Христа Спасителя, Який прийшов у цей світ і зробив все для відродження і входження в життя вічне кожного з нас.

Четверте. Важливо стежити за тим, як і що ти говориш, і не допускати до серця духу гіркої іронії, сарказму. Уникати злих і глузливих характеристик людей, висміювати їх дійсні чи вигадані недоліки. Інакше подібний «умонастрій» може непомітно стати другою природою людини, перетворити її на мізантропа, циніка, здатного лише знущатися над людьми, але не здатного плакати (як Герда) над скам’янілими людськими серцями.

П’яте. Якщо говорити про християн, то дуже важливо зберігати молитовний подих серця. Будь-який рід діяльності потребує благодатної «ін’єкції» за допомогою нашого молитовного звернення до Бога. Таємна співбесіда з Небесним Отцем, закликання Його святого імені, прохання щогодинної, щохвилинної допомоги згори, подяка Господу за успіх справи (а перед цим – за сприяння, виправлення недоліків) – дуже важливий внутрішній критерій, за яким ми визначаємо, що не збилися зі шляху, не втратили дорогу в темряві марнославства, користі й хтивості.

Протоієрей Артемій Владимиров

Газета «Православна Вінниччина», №6 (58), червень 2018 р.