24 жовтня
2018 р.
Одигітрія: Візантійська, Римська та Барська

Особливе шанування Божої Матері як першої Заступниці нашого спасіння дуже скоро знайшло своє місце в іконографії. Але відома одна ікона Діви Марії, яка стала прототипом майже усіх її ікон, які ми знаємо та шануємо до цього часу – це Одигітрія.

Шанування ікон відоме ще з глибокої давнини. У молитовному ужитку перших християн були священні зображення. Спочатку це були знаки та символи, значення яких було відомим лише членам Церкви, але з часом їх замінили цілком впізнавані зображення Христа, Богородиці та перших мучеників, які й досі прикрашають стіни відомих римських катакомб.

Християнство вдихнуло життя і в язичницькі сакральні форми, наповнюючи їх вищим сенсом. Місцем народження перших ікон прийнято вважати Єгипет, а саме область Фаюми, де місцевий звичай поховання померлих, власне, і послужив народженню ікон, якими ми звикли їх бачити сьогодні – написаними на дошці. Коли померлого покладали у труну, у нього в голові ставилась відповідного розміру дощечка із зображенням покійного, намальованим природними фарбами на восковій основі.

Так звані «фаюмські портрети» отримали широке розповсюдження по всій Римській імперії у I-III ст. н.е., вони застосовувались з метою зберегти пам’ять про померлу людину, а техніка написання дозволяла це зробити на віки, тому багато з них збереглись до нашого часу. Християни замість таких портретів стали класти у труну зображення Спасителя як надію на Воскресіння. Дослідник іконографії Язикова так пише про це: «Похоронний портрет намальований з метою втримати у пам’яті живих риси близької людини, що пішла в інший світ. І це завжди згадка про смерть… Фаюмський портрет завжди трагічний. Тоді як ікона, навпаки, завжди свідчить про життя, про його перемогу над смертю». Пізніше писані ікони були введені і в молитовний, і у церковний та домашній вжиток.

Особливе шанування Божої Матері як першої Заступниці нашого спасіння дуже скоро знайшло своє місце в іконографії. Безперервна молитва до Богородиці перед її іконами дарувала багато чудес від її священних зображень. Але відома одна ікона Діви Марії, яка стала прототипом майже усіх її ікон, які ми знаємо та шануємо до цього часу – це Одигітрія.

Одигітрія, у перекладі з грецької означає «Та, що веде». Цю назву багато хто розуміє у літургічному контексті, що Богородиця веде, приводить до Христа. Але в історичному сенсі ікона Одигітрія отримала свою назву від храму, у якому знаходилась, цей храм мав назву «Храм Вождів», що грецькою звучить «тон Одигон». Про її походження мало що відомо. Припускають, що цю ікону було прислано з Єрусалима в V ст. імператрицею Євдокією, дружиною імператора Феодосія Молодшого, для його матері благочестивої цариці Пульхерії.

З історичних пам’яток, зокрема зі спогадів італійського мандрівника Руі Гонзалеса де Клавіхо, відомо, що ікона знаходилась у маленькій церкві, при якій мешкало декілька ченців, які постійно суворо постились, не куштуючи навіть олії та риби. Ікона Одигітрія мала квадратну форму й була великих розмірів, «близько 6 пальм у довжину і стільки ж у ширину». Щовівторка ікону виносили для загального поклоніння. Окрім великих чудес, що звершувались перед цією іконою, Клавіхо звертає увагу, що, незважаючи на великий розмір ікони, для поклоніння прочанам та народу її виносив один старий монах та благословляв нею на чотири сторони. Про чудотворну ікону Одігітрію, згадуючи про своє паломництво до християнських святинь у 1420 році, пише ієродиякон Зосіма: «Були в монастирі Одигітрії, у якому чудо Пречиста творить кожен вівторок».

Виходячи з розбору різноманітних пам’яток Візантії, а саме монет та хрестів з VI по XI ст., історик Кондаков приходить до того, яким саме було зображення Богоматері на Її іконі: «Одигітрія являла Божу Матір, що стояла у весь зріст Її, прямо перед глядачем, та тримала Немовля на лівій руці, причому права Її рука перехоплювала ліву біля кисті, інстинктивно, заради її підтримки. Божественне Немовля, тримаючи у лівій руці, скоріше за все, сувій, правою рукою благословляло, обернувшись злегка до Матері, голова якої також була трохи нахилена до Нього».

Ікона Одигітрія не збереглась до наших днів. Її перебування у «Храмі Вождів» вже говорить про ще одне її використання. Одигітрію носили перед вождями під час військових битв. Під час однієї з них ікона постраждала від меча яничара. Хоча передання і говорить про те, що ікону було дивним чином збережено у монастирі Пантократора або вона була перенесена до Риму, опис падіння Константинополя у 1452 році розвіює будь-які сумніви. Історик Дука описує загибель святині так: «О, язик та уста, що намагаються висловити, що сталось з іконою через гріхи твої! Відступники квапились бігти і до інших місць: та ось один з нечестивців простягнув сокиру, за допомогою нечистих рук своїх розділив її на чотири частини, і, коли було кинуто жереб, кожний взяв свою частину з прикрасами, що були на ній…»

Маючи широку славу та шанування, Одигітрія стала відомою всьому християнському світу, та вже у VI ст. у Римі стає відомим список цієї ікони. При папі Григорії Великому у 590 році стають відомими процесії з іконою Богоматері по всьому Риму та різноманітні чудеса від неї. Римська ікона Богоматері зберігається у храмі Марія Маджиоре і понині. Ззовні від Одигітрії Римська ікона відрізняється тим, що Богородиця із немовлям зображена до пояса. Положення фігур Христа та Діви Марії таке, як описано вище. Письмо візантійське. Єдина відмінність у зображенні – це наявність у руках Божої Матері білої хустини – маніпула. Спочатку це була тонка хустка для того, щоб витирати піт, або декоративна хустина, яку носили у руці, як було прийнято серед людей вищого рангу. Назва «маніпул» з’явилась через те, що ця хустина складалась та носилась у лівій руці на зразок невеликого пучка (manipulus). Саме при папі Григорії він увійшов у богослужбовий вжиток та як елемент священицького вбрання зберігся в католицькій церкві донині.

Римський список ікони Одигітрії, незважаючи на втрату оригіналу, зберіг головну його властивість – Богородиця дивним чином відповідає на молитви усіх, хто молиться перед її іконою. Тому Римська ікона Богородиці як спадкоємниця Візантійської попередниці стала переписуватись для різних міст та церков. Списки саме цієї Римської ікони Богоматері широко розповсюджені по всій Італії. Один з найбільш відомих дослідників ікон Богородиці Кондаков пише, що найбільш точно древнє зображення Одигітрії передає список, якій знаходиться в італійському місті Вітербо, а також ікона Божої Матері «Барська». Таким чином місто Бар відоме не тільки італійським походженням його засновниці Бони Сфорци, але і як хранитель образа Божої Матері, який не тільки найбільш подібний до чудотворного оригіналу, але і зберігає його властивість – Богородиця звершує дива та відповідає на молитви усіх віруючих, які звертаються до Неї перед її святим зображенням.

Газета «Православна Вінниччина», №7 (59), вересень 2018 р.