19 лютого
2015 р.
Яким буде Великий піст під час братовбивчого протистояння? Митрополит Вінницький і Барський Симеон відповів на запитання обласного тижневика «33 канал»

- Владико Симеоне, 23 лютого настає Великий піст. Чи будуть якісь особливості у зв’язку з війною, загибеллю численних воїнів?


- Великий піст – сам по собі є особливою порою в житті Церкви і кожного християнина. Він – і найтриваліший по часу, і найсуворіший у порівнянні з іншими постами щодо правил обмеження у їжі. Але не тільки тому він називається Великим. Цей піст готує нас до найвеличнішого християнського свята - Воскресіння Христового. Наскільки значущим є свято Пасхи, настільки велике значення має період підготовки до нього.


Великий піст ще називають «весною душі», тому що під дією покаяння, молитов, добрих справ, а також утримання від гніву, заздрості та інших гріховних страстей людська душа оживає. Це відбувається на тлі чорного вбрання храмів і темних риз священнослужителів у довгих богослужіннях і молитвах з покаянними слізьми. Але в цьому проявляється схожість посту з весною: подібно до того, як з чорного, вологого грунту до сонця тягнуться молоді зелені паростки рослин, так і з ниви наших сердець, зволоженої покаянними слізьми, здобреної молитвами, очищеної від гріхів постом, обробленої духовними і фізичними трудами і справами милосердя, проростають паростки християнських чеснот, насамперед любові і смирення. Саме для цього і призначений піст, який ми також називаємо «ліками для душі» і «духовним санаторієм».


Що стосується особливостей, повязаних із війною, яка триває на Сході нашої країни, то вони, звичайно, будуть. Трагічні події, які відбуваються у Донецькій та Луганській областях, накладають відбиток на усі сфери суспільного життя в Україні. Не обходять вони стороною й життя Церкви. Насамперед це стосується молитви. За кожним богослужінням і в домашніх молитвах наші священики і миряни підносять молитви за мир в Україні. Якщо ми це робимо в звичайні дні, то в особливі дні Великого посту, коли усі молитви посилюються, ми будемо ще з більшою старанністю просити у Бога миру для нашої землі.


- У православних віруючих є молитва, яка називається «молитвою за згодою», чи буде така молитва на Вінниччині?


- Дійсно, в нашій традиції є така молитва, яка в основі має обітницю Господа Ісуса Христа: «Якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного». Багато людей у нас самостійно або з ініціативи священиків вже моляться разом такою молитвою у певний час, який вони для себе визначили. Що стосується всієї Вінницької єпархії, то як архієрей я благословляю свою паству долучитися до спільної молитви впродовж усього посту. Текст цієї молитви буде опублікований у нашій єпархіальній газеті, на сайті Вінницької єпархії, а також надрукований та розданий безпосередньо у храмах. У цій молитві будуть прохання за мир та спокій в Україні, за людей, які позбавлені даху над головою, які поранені і хворі, які знаходяться у полоні, а також тих, хто загинув на полі бою, і невинно убієнних мирних людей. Я закликаю усіх прочитувати цю молитву, приєднуючи її до свого звичного ранішнього і вечірнього молитовного правила.


Було би добре, якщо б усі віруючі протягом Великого посту молилися вночі й, зокрема, читали запропоновану молитву за мир саме під час нічної молитви - у період з опівночі до 3-ої години. Хто скільки може – один, два чи більше разів, з читанням Псалтира чи окремо – кожен нехай визначається згідно зі своїми силами і можливостями. Чому я наголошую на нічній молитві? Тому що вона особливо приємна Богові, адже коли весь світ спить, ти молишся і даруєш Богові свої сили, свій час, прославляєш Творця, уподібнюючись до ангелів, котрі безперервно хвалять Бога на небі. Крім того, приклад нічної молитви нам дав Сам Господь, Котрий часто молився уночі. Про силу нічної молитви пишуть святі отці нашої Церкви. Я наведу слова лише одного з них, старця Паїсія Святогорця, який нещодавно був прославлений у сонмі святих. Преподобний Паїсій казав: «Нічна молитва набагато корисніша за денну, так, як і нічний дощ корисніший для рослин, ніж той, що пройшов вдень». Саме тому я часто у своїх проповідях у храмі наголошую на користі й необхідності нічної молитви. Нехай така молитва буде ще однією особливістю цьогорічного Великого посту.


- Постити обов’язково для всіх?


- Так, піст є обовязковим для усіх православних християн. 69-те правило святих Апостолів (ці правила є законами Церкви) вказує: «Якщо єпископ, священик, диякон чи взагалі той, хто належить до церковного кліру, не поститься у святу Чотиридесятницю перед Пасхою, окрім перешкоди від немочі тілесної, він буде позбавлений священного сану. А якщо це мирянин, він буде відлучений». Отже, церковні правила заповідають усім поститися, крім хворих і тих, хто готує собі їжу не сам, а залежить у цьому плані від інших. Наприклад, це школярі, які харчуються у загальній їдальні, де не передбачене пісне харчування, чи військовослужбовці. Сьогодні, коли на передовій чи взагалі в умовах війни наші солдати їдять те, що у них є, ніхто не вимагатиме від них дотримуватися посту, як у звичайних обставинах.


- Як бути людині, яка має певну хворобу чи важкі обставини, які не дозволяють їй поститися у повній мірі - попросити дозволу на полегшення посту?


- Я вважаю, що просити дозволу або благословення, як це називається по-церковному, на полегшення посту не потрібно. Людина знає свої немочі, тому повинна сама визначати, як їй постити: чи їсти рибу, чи пити молоко і вживати молочні продукти. Потім на сповіді вона скаже це духівнику і розповість про обставини, які роблять для неї неможливим виконання правил Великого посту щодо їжі. Якщо це не лінь і не безпідставні поблажки для себе, то священик допустить таку людину до Причастя.


- Отже, заздалегідь просити дозволу на послаблення посту не потрібно. А як поститися дітям?


- У сімях, де батьки постяться, діти звикають до цього самі. Поступово вони починають поститися разом із батьками. Звичайно, для дітей, як і для хворих, івагітних жінок, можливі послаблення. Наприклад, їм можна дозволити вживати молочну їжу і рибу в усі дні, крімсереди і пятниці. Для дітей, щоб вони потроху привчалися до посту і розуміли, що треба чимось жертвувати заради Бога, можна запропонувати на час Великого посту відмовитися від солодощів чи від їхнього улюбленого мультсеріалу, або від комп’ютерних ігор. Що ж стосується мяса, то я вважаю, що навіть дітям у цьому не потрібно робити послаблень. Є багато інших білкових продуктів, якими батьки можуть замінити своїй дитині м’ясо. В цьому немає нічого страшного. Ми ж не нарікаємо, наприклад, на лікаря, який при певних хворобах прописує дитині дієту, у тому числі, утримання від мясної їжі.


- Ви вжили слово «дієта». Не секрет, що для багатьох людей час Великого посту перетворюється на період, коли можна посидіти на дієті, очистити організм і т.д. Як Ви це прокоментуєте?


- Дійсно, ми з вами дуже багато приділили уваги утриманню від їжі. У той час, коли тілесний піст - це лише половина посту у його вірному розумінні. Піст тілесний неможливий без духовного посту. Преподобний Анатолій Оптинський так казав: «Не їсти хліба і не пити води або чогось іншого – це ще не є піст. Адже і біси не їдять і не пють зовсім нічого, але все ж таки вони злі». Духовний піст полягає в утриманні від поганих вчинків, злих слів і думок, від заздрості і гордості, від засудження і ворожнечі – від усього того, що ми називаємо духовними страстями. Якщо у випадку тілесного посту для немічних можливі якісь послаблення, то у духовному пості послаблень бути не може. Ми всі без винятку повинні утримуватися від гріховних страстей і звичок, боротися з собою, каятися і виправлятися.


До духовного посту відноситься й утримання від того, чим ми частіше за все, замість справжньої духовної їжі, насичуємо свою душу: від пустослів’я, сквернослів’я, зайвих розваг і веселощів, яким іноді ми не знаємо міри. Якщо придивитися пильно до свого життя, то нам стане страшно від того, що споживає наша душа. Тому, коли ми починаємо поститися духовно, утримуючись від усього перерахованого і від іншого гріховного, якого є дуже багато, щоби тут згадувати, у нашої душі з’являється можливість отримати нормальну здорову їжу, якою для неї є, насамперед, молитва, а також читання Євангелія і взагалі Біблії, духовних книг, для яких у нас немає ані часу, ані бажання тоді, коли душа наситилася страстями. Ось що дає нам духовний піст. І я повторю, що тільки поєднання духовного посту, який має бути на першому місці, і тілесного, можна назвати справжнім постом, який приносить справжню користь.


І ще одна складова християнського життя має бути посилена особливо у дні Великого посту – це добрі справи. Подивіться навколо - нас оточує багато людей, яким ми можемо допомогти. Можливо, вони не стоять з простягнутою рукою, але ми бачимо, що допомога їм вкрай необхідна. Це можуть бути наші сусіди, знайомі і просто люди, які зустрічаються на життєвому шляху. Коли ми говоримо про добрі справи, то мова не обовязково йде про матеріальну допомогу. Іноді людині потрібно сказати добре слово, а іноді допомогти зробити якусь роботу, яку вона сама не може виконати. Потрібно спішити творити добро і не втрачати жодної можливості подарувати комусь радість.


У ситуації, яку переживає сьогодні наша країна, поруч із нами зявилося багато людей, яким дуже потрібна допомога. Це люди, які були змушені покинути свої домівки на Сході України і бігти від війни разом зі своїми дітьми та старенькими батькам. Часто вони встигали взяти з собою лише те, що могли нести у руках. Таким людям сьогодні потрібне наше розуміння і дієва допомога. Я закликаю усіх, а особливо християн, у дні Великого посту знайти можливість допомогти саме цим людям. Ми організуємо надання такої допомоги через парафії, на територіях яких розселяють людей зі Сходу. Наші парафіяни також можуть долучитися до збору допомоги для мирних жителів Луганщини та Донеччини, яку наші священики разом з волонтерами доставляють у Святогірську Лавру, яка сьогодні стала притулком для сотень мирних людей, що залишилися без даху над головою.


- Говорячи про піст, Ви згадали про веселощі і розваги, і ось я, повертаючись до реалій сьогодення, хотіла б Вас запитати: наскільки моральною є ситуація, коли одні люди сидять у окопах, не маючи часто нормальної їжі і води, а їхні ровесники у цей час сидять у кафе та розважаються на дискотеці?


- У нашій країні склалася дивна, парадоксальна, я би сказав, ситуація, коли одна частина країни воює, а інша вдає, що нічого не відбувається і продовжує жити звичним для себе життям, відвідуючи кафе, ресторани та інші місця для розваг. Лише нещодавній стрибок долара вселив паніку майже в усіх, бо від ціни на іноземну валюту залежать ціни абсолютно на все у нашій країні, і підвищення долара вдарило всіх по карману. Біда торкнулася всіх і всі почали нарікати на ціни, на владу, на війну і на весь білий світ. У зв’язку із цим у мене виникає запитання: ми що, чекаємо, поки війна, яка сьогодні йде лише на Сході, торкнеться кожної сім’ї, коли з’являться мами, дружини і сестри у чорних хустках? Ось тоді ми, нарешті, зрозуміємо, що треба жити по-іншому?


Повертаючись безпосередньо до теми нашої розмови, я хочу запитати: ми що, тільки за назвою є християнами, а насправді в Бога не віруємо? А якщо віруємо, то чому не виконуємо Його заповіді, чому грішимо, чому, врешті-решт, не хочемо поститися, коли це слід робити і для нашої душі, і для блага всього нашого народу? Адже у ситуації на Сході так все непросто, що вихід можливий лише з допомогою Божою. То чому тоді не звертаємося до Бога? Невже ми чекаємо, коли піст у нас буде вимушений, через війну і голод, коли сльози у нас будуть литися не від покаяння, а від горя?


- Владико, виходить, що війна нічому не навчила українців? Чи доречно тут пригадати слова Христа, що й якби мертві вийшли з гробів, не повірять...


- Казати, що війна нас нічому не навчила, буде неправильно. Вірніше, багатьох вона навчила, бо багато людей у нашій країні останнім часом дуже змінилися. Але давайте поставимо інше запитання: чому саме мала навчити нас війна? Можна відповісти, що вона мала навчити нас цінувати мир. Ще рік тому ми промовляли це слово, не вкладаючи у нього той зміст, який воно має для нас сьогодні. Можна відверто сказати, що ми не цінували його, як слід було цінувати. Сьогодні ми цьому вчимося, як вчимося любити свою країну і цінувати свободу і незалежність, котрі свого часу дісталися українцям без жодної краплі крові, а тепер наші сини захищають наші кордони, намагаючись відновити територіальну цілісність України.


Якщо спробувати відповісти на це запитання з духовної точки зору, то війна мала б навчити людей повернутися обличчям до Бога і стати ближчими до нього, щоб перебувати під Його захистом. Як я вже казав неодноразово на проповідях у храмах, на жаль, цього поки що не відбулося. Навіть батьки тих хлопців, які воюють сьогодні у зоні АТО, не завжди спішать до храму і не схиляють свої коліна перед Богом у молитві за дітей, які щохвилини перебувають у смертельній небезпеці. Можна сказати, що у цьому напрямку нам потрібно ще вчитися і вчитися. Нам потрібно вчитися любити і цінувати наших ближніх, особливо тих, які сьогодні повернулися із АТО поранені, з ампутованими кінцівками. Це ж стосується і біженців зі Сходу, про яких я згадував і яких у нас на Вінниччині вже дуже багато, і мирних жителів безпосередньо на Сході, які також потребують допомоги усього суспільства і кожного з нас. Я наголошу на словах «кожного з нас», бо іноді своє небажання допомогти ми приховуємо під словом суспільство або держава. Вони, мовляв, повинні допомогти, а я тут ні при чому. Мені самому потрібна допомога. На жаль і цей урок нам ще не всім вдається вивчити. Тому не правильним буде говорити, що війна нас нічому не навчила, як і невірно те, що ми вже засвоїли всі її уроки.


Що стосується цитати, яку Ви навели, то я краще би запропонував згадати не цитату, а історію зі Святого Письма про пророка Іону та місто Ніневію. Пророк був посланий Богом, щоб попередити місто про загибель у тому разі, якщо його жителі не покаються. Цар і мешканці могли би не послухати пророка і вигнати його, чого він боявся, але вони не лише послухали його, а й виправили своє життя. Покаялися і наклали піст на усіх: від царя до простолюдина, і навіть на свійських тварин. І Господь відвернув Свій праведний гнів від Ніневії. Ось і тепер, перед початком Великого посту, який у нас цього року дійсно особливий, я хотів би не просто нагадати цю старозавітну історію, а закликати всіх до особливого, посиленого посту заради спасіння своєї душі, заради майбутнього вічного життя, а також заради милосердя Божого, так потрібного сьогодні нашому народові і нашій державі.


- Наостанок, які б архіпастирські поради і настанови Ви дали б нашим православним читачам, котрі мають бажання провести цей Великий піст з користю для душі?


- Порада дуже проста: Творіть добро щодня, шукайте можливості і не чекайте, поки вас проситимуть. Їжте трохи менше, ніж хочеться, моліться трохи більше, ніж можеться, через силу. Адже як говорив Господь Ісус Христос, «Царство Боже силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його».


Розмовляла Ольга ВІЛЬЧИНСЬКА