9 июля
2017 г.
Руських чи російських святих шанує Церква?
Запитує р.Б. Володимир:

– Сьогодні стою на Літургії і чую – співають тропар: «Якоже плод красный Твоего спасительнаго сеяния, земля Российская приносит Ти, Господи, вся святыя, в той просиявшия. Тех молитвами в мире глубоце Церковь и страну нашу Богородицею соблюди, Многомилостиве». На сайті days.pravoslavie.ru читаю: «Неделя 2-я по Пятидесятнице, Всех святых в земле Российской просиявших».

Виявляється росіяни придумали для своєї країни свято «Всех святых в земле Российской просиявших». Так чому ми в Україні, коли Церква називається «Українська Православна», поминаємо лише російських святих, а не всіх руських – українських, молдованських, литовських, грузинських? Мабуть, повинна бути Неділя всіх святих українських також. 

І ще таке. Після Літургії в останні роки виходить читець і роз’яснює текст прочитаного перед цим Апостола і Євангелія. Просто читає його переклад з церковної мови російською. А чому не українською мовою? Всі ми українці і, вірю, із задоволенням слухали б переклад українською.

Відповідає секретар Вінницької єпархії УПЦ протодиякон Владислав Демченко:

– Дякую, пане Володимире, за запитання. Відповідь на нього частково була дана ще у 2013 році. Священний Синод Руської Православної Церкви (РПЦ) своїм рішенням від 29 травня 2013 року (журнал №57) затвердив для використання в офіційних церковних документах і виданнях, у тому числі богослужбових, такі іменування: «Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської» замість «Собор новомучеників і сповідників Російських»; «Неділя всіх святих, що в землі Руській просіяли» замість «Неділя всіх святих, що в землі Російській просіяли». А на засіданні 13 липня 2015 року (журнал №48) Священний Синод затвердив внесення змін до служби «Неділі всіх святих, що в землі Руській просіяли», де повністю замінив вживання назви «російський» на «руський». 

З часу прийняття згаданих рішень пройшов дуже короткий термін, щоби повністю замінити богослужбові книжки в усіх парафіях. Тому тепер ще іноді трапляється, що в деяких храмах читається, як було написано. Це, напевно, відбувається через недогляд настоятеля або регента хору. Їм дійсно треба зробити зауваження. Зі свого боку, я це можу зробити на загальних зборах духовенства і дякую Вам за нагадування, але і Ви самі також можете підійти до свого настоятеля і сказати йому те, що написали мені. 

У будь-якому випадку, добре, що Ви як парафіянин звертаєте увагу на зміст і значення молитов, у яких дійсно звертаємося не лише до тих святих, які подвизалися на території Росії, але й до святих, які жили й молилися в Україні, Молдові, Білорусі та інших країнах. Це – їхнє спільне свято, яке було встановлене у ХVI столітті, потім забуте і відновлене у 1918 році, коли Церква стала перед лицем важких випробувань і їй була потрібна молитовна підтримка святих, яких вона народила і виховала за майже тисячоліття свого існування. 

До речі, у кафедральному Спасо-Преображенському соборі, де я служив у цей день, співали саме «руської», а не «російської». А ось чому не замінили назву на багатьох інтернет-сайтах, у тому числі й на тому, на який Ви надали посилання, для мене незрозуміло, адже цей процес набагато простіший за передрук книжок. 

Щодо другої частини Вашого запитання, яка стосується мови, якою в наших храмах перекладають для кращого розуміння церковнослов’янські тексти Євангелія і Апостола, які звучали під час Літургії, то, насамперед, хочу зауважити, що у багатьох храмах читають ці переклади українською. Те, що в інших випадках користуються російським синодальним перекладом, має, на мою думку, дві основні причини. Перша – це те, що в Україні досі немає єдиного вивіреного і з філологічної, і з богословської точки зору перекладу Святого Письма українською мовою. А ті, що існують, не завжди відповідають вимогам, які ставить Церква до перекладу Священного тексту. З іншого боку – має місце інертність духовенства або небажання і страх перед усім новим самих парафіян.

До речі, навіть ця практика, яка у Вінницькій єпархії існує вже кілька років, запроваджувалася дуже непросто. Думаю, що Ви та інші парафіяни також можете звертатися до свого священика з цим запитанням, і воно вирішиться, можливо, навіть швидше, аніж за вказівкою «зверху».

Коментує протоієрей Володимир Тютенко, настоятель храму святителя Луки Кримського м. Вінниці:

– Потрібно пам’ятати, що слов’янське «Русь» греки називали «Росія» чи «Русія» та вони ж ввели терміни «Велика Росія» (12 єпархій) і «Мала Росія» (5-7 єпархій, що знаходились у Речі Посполитій, у зв’язку із церковним розподілом). На цей грецький лад із ХV-ХVI століття Митрополит називався всія Росії (чи Русії, часто з двома «сс»). 

«Руська» – це слов’янська назва, а «Російська» – грецька, тобто це синоніми. Але, щоб нецерковні люди не плутали історичну назву Росія з сучасною Російською Федерацією, зараз рекомендується вживати «в земле Русской просиявшие», а Церква з 1943 року носить назву «Русская Православная Церковь».

Газета «Православна Вінниччина», №6 (46), червень 2017 р.