19 жовтня 2022 року на запрошення єпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського Павла митрополит Вінницький і Барський Симеон відвідав Свято-Троїцький монастир у місті Сатанів Хмельницької області. Архієреї побували у храмах та молитовно вклонились святиням монастиря.
Того ж дня Архіпастирі відвідали Бакотський Свято-Михайлівський печерний монастир, де помолились за Україну та Українську Церкву, за Перемогу України та справедливий мир. Також звершили заупокійну літію за спочилими ченцями цього монастиря та українськими воїнами і мирними жителями, котрі загинули у російсько-українській війні.
Довідка: Монастир датується ХVI століттям. Під час реставрації Свято-Троїцької церкви було знайдено напис: «1600 рік». Відомо, що кам’яний храм був зведений на місці дерев’яної церкви, закладеної тут ще у ХІV столітті. А взагалі монастир свого часу мав статус лаври та брав свій початок з підземної церкви. І, власне, перші монахи та досі існуюча підземна церква з’явилися тут ще раніше – у ІХ столітті.
Тож історія Свято-Троїцького монастиря тягнеться корінням у глиб віків, щонайменше на понад 10 століть. Обитель була свого часу чоловічою, потім жіночою. Оточена високим кам’яним муром, вона, окрім святого місця, була ще й місцем захисту від ворогів. Остаточно монастир закрили у 1954 році. На території свого часу було три церкви. Сьогодні ж діючі дві – церква святої Трійці та підземна.
Підземна церква
Коли спускатися крутим схилом з монастирського подвір’я, вдалині чути шум води. Це відомий водоспад на Збручі. Він, хоч і штучний, але облюбований туристами.
Пройшовши кілька метрів униз, паломники потрапляють до підземної церкви Свято-Троїцького монастиря. Вона досі діюча і з’єднана з наземною церквою підземним ходом. На третій день після Вознесіння тут проводять богослужіння.
Ці печери – природнього походження, людською рукою практично не змінені. За переказами, перші монахи тут оселилися у ІХ столітті. Це були вихідці з Афона. Відомо, що тут било цілюще джерело і монастир вважався «здравницею» для хворих. Коли монастир закрили – джерело зникло.
У підземній церкві дві келії. Одна з них має назву келії випробувань.
«Послушник, перед тим, як стати ченцем, мав ніч провести у молитві, стоячи на колінах на камені випробувань. Лише опісля здійснювали обряд постригу.
Ще одна цікавинка, яку можна побачити у Свято-Троїцькому монастирі – середньовічний сонячний годинник. У правому верхньому кутку церкви на фасаді зображене сонячне обличчя з рядком цифр. На іншому боці храму був ще один, він, на жаль, не зберігся.
Монастирські келії (було два поверхи під землею, та стільки ж уверх) нині напівзруйновані. Також тут була невеличка Покровська церква та іконописна майстерня. Деінде проглядаються старовинні розписи.
Бакотський Михайлівський печерний монастир
Недалечко від селища Стара Ушиця, на березі Дністровського водосховища, розташовані залишки древнього печерного Свято-Михайлівського монастиря – найбільш і найкраще збереженого скельного монастиря Подністров'я, найдавнішої пам'ятки поширення православ'я на Поділлі.
За переказами, цей монастир був започаткований ще преподобним старцем Антонієм, засновником Києво-Печерської Лаври. Як би там не було, але цей монастир вважався істориками найстарішим на Поділлі.
Власне, монастир був супутником великого древньоруського поселення Бакота, що згадується в літописах 1024 року. Це місто було важливим адміністративним центром Галицько-Волинського князівства, і в середині 12-го століття тут проживало близько 2, 5 тис. жителів, як стверджують дані переписів.
В 1255 році Бакоту захопили монголо-татари, про що свідчить Іпатьєвський літопис. Місто з замком було знищено, а ченці монастиря заживо завалені в печерах великими каменями.
Відродили монастир вже в 14-му столітті литовські князі Коріатовичі. З тих пір монастир кілька разів то майже занепадав, то знову відроджувався, але ніколи не припиняв свого життя. Остаточно він втратив свій статус тільки в радянські часи, вже після війни, коли його залишили останні ченці. Ікони та книги було знищено, стару Михайлівську церкву – розібрано.
В 1981 році, при побудові Новодністровської ГЕС, було остаточно затоплено залишки колишньої Бакоти, а більша частина монастирських печер обвалилася в воду. Тоді ж загинули й унікальні древньоруські фрески, що були тут.
Зараз на схилах Дністровського водосховища можна бачити тільки невеликі залишки колишнього монастиря, а також Михайлівського храму – колись головної монастирської церкви.
Пресслужба Вінницько-Барської єпархії УПЦ (ПЦУ)
За матеріалами фейсбук сторінки єпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського Павла
