Великомученик і цілитель Пантелеймон

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився у Вифінії (Мала Азія) у місті Нікомідія в родині знатного язичника Євсторгія й був названий Пантолеоном (що значить «по всьому лев»), тому що батьки бажали бачити його мужнім і безстрашним юнаком. Мати свята Єввула виховувала хлопчика в християнській вірі, але рано закінчила своє земне життя. Тоді батько віддав Пантолеона в язичницьку граматичну школу, а потім навчав його медичному мистецтву в знаменитого в Нікомідії лікаря Євфросина. Вирізняючись красномовством, гарною поведінкою й незвичайною красою, юний Пантолеон був представлений імператорові Максиміану (284-305), який захотів залишити його при своєму дворі й зробити згодом придворним лікарем.

У цей часу у Нікомідії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ, що вціліли після спалення 20 тисяч християн у Нікомідійській церкві в 303 році й страждань священномученика Анфіма. З вікна відокремленого будиночка святий Єрмолай неодноразово бачив благовидного юнака й прозорливо провидів у ньому обраний сосуд благодаті Божої. Одного разу пресвітер покликав Пантолеона у свій притулок і, розпитавши його про батьків, про віру й усе його життя, почав з ним бесіду, під час якої виклав йому основні істини християнської віри. «Вір мені, о добрий юначе! - говорив він, - Істинний і Всемогутній Бог є єдиний - Ісус Христос, у Якого, якщо ти будеш вірувати, то будеш зціляти всякі хвороби одним призиванням Його пречистого імені». Із цього часу Пантолеон став щодня заходити до священномученика Єрмолая й з насолодою слухав те, що відкривав йому Божий служитель про Найсолодшого Ісуса Христа.

Одного разу, вертаючись від учителя, юнак побачив мертву дитину, що лежала на дорозі, укушена єхидною, яка звивалася тут поруч. Сповнившись жалю й співчуття, Пантолеон став просити Господа про воскресіння померлого й умертвіння отруйного гада. Він твердо вирішив, що у випадку виконання його молитви стане християнином і прийме святе Хрещення. «Господи Ісусе Христе, - молився він, - хоч я й недостойний призивати Тебе, але якщо Ти прагнеш, щоб я зробився рабом Твоїм, вияви силу Твою й зроби так, щоб в ім’я Твоє отрок цей ожив, а єхидна здохла!» І через дію Божественної благодаті дитина ожила, а єхидна розлетілася на шматки на очах здивованого Пантолеона.

Після цього чуда святий Єрмолай хрестив юнака в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, звершив Божественну літургію, й «у Христа одягся банею Хрещення» Пантолеон і причастився Його Божественних і Животворчих Таїн Тіла й Крові. Сім днів провів новоохрещений у свого духоносного вчителя, всмоктуючи у своє серце богоодкровенні істини святого Євангелія.

Ставши християнином, Пантолеон часто розмовляв зі своїм батьком, розкриваючи йому брехливість язичництва й поступово підготовляючи до прийняття християнства. У цей час Пантолеон уже був відомий як гарний лікар, тому до нього привели сліпого, якого ніхто інший не міг зцілити. «Світло очам твоїм поверне Отець світла, Бог істинний, - сказав йому святий, - в ім'я Господа мого Ісуса Христа, що просвіщає сліпих, прозри!» Сліпий негайно ж прозрів, а разом з ним духовно прозрів і батько святого - Євсторгій, і обидва з радістю прийняли святе Хрещення.

Після смерті батька святий Пантолеон присвятив своє життя стражденним, хворим, убогим і жебракам. Він безоплатно лікував усіх, що зверталися до нього, відвідував у темницях в’язнів і при цьому зціляв стражденних не стільки медичними засобами, скільки призиванням Господа Ісуса Христа. «Всецілюща сила моя й слава Христос є - Істинний Бог», - говорив він. Слава про милостивого й безкорисливого лікаря поширилася по всьому місту, і жителі, залишивши всіх інших лікарів, стали звертатися тільки до святого Пантолеона. Це викликало заздрість, і лікарі донесли імператорові, що святий Пантолеон християнин і лікує християнських в’язнів.

Максиміан умовляв святого спростувати донос і принести жертву ідолам, але обраний страстотерпець Христів і благодатний лікар висповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого: «В ім'я Господа Ісуса Христа, устань і будь здоровий», - вимовив святий Пантолеон, і хворий негайно видужав. Максиміан наказав стратити зціленого, а святого Пантолеона віддав найжорстокішим мукам. «Господи Ісусе Христе! Постань переді мною в цю хвилину, дай мені терпіння, щоб я до кінця міг винести мучення!» - молився святий і почув голос: «Не бійся, Я з тобою». Господь з'явився йому «в образі пресвітера Єрмолая» і зміцнив перед стражданнями. Великомученика Пантолеона повісили на дереві й рвали тіло залізними гаками, обпалювали свічами, розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, кидали в море з каменем на шиї. Однак у всіх катуваннях мужній Пантолеон залишався неушкодженим і з відвагою викривав імператора. Господь неодноразово являвся святому й зміцнював його. У цей ж час перед судом язичників стали пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ. Вони мужньо сповідали Найсолодшого Господа Ісуса й були обезголовлені.

За велінням імператора святого великомученика Пантолеона привели в цирк і кинули його на розтерзання диким звірам. Але звірі лизали його ноги й відштовхували один одного, намагаючись торкнутися руки святого. Бачачи це, глядачі піднялися з місць і стали кричати: «Великий Бог християнський! Нехай буде відпущений неповинний і праведний юнак!» Розлютований Максиміан наказав воїнам рубати мечами всіх, хто славив Господа Ісуса, і навіть рубати звірів, що не торкнули святого мученика. Бачачи це, святий Пантолеон викликнув: «Слава Тобі, Христе Боже, що не тільки люди, але й звіри вмирають за Тебе!»

Нарешті, Максиміан, що збожеволів з люті, наказав відрубати великомученикові Пантолеону голову. Воїни привели святого на місце страти й прив’язали до олійного дерева. Коли великомученик почав молитися Господу, один з воїнів ударив його мечем, але меч став м'яким, як віск, і не завдав ніякої рани. Вражені дивом, воїни закричали: «Великий Бог християнський!» У цей час Господь ще раз відкрився святому, назвавши його Пантелеймоном (що значить багатомилостивий) замість колишнього імені Пантолеон, за його велике милосердя й співчуття. Почувши Голос із Неба, воїни впали на коліна перед мучеником і просили прощення. Кати відмовилися продовжувати страту, але великомученик Пантелеймон повелів виконати наказ імператора. «Якщо ви не виконаєте дорученого вам, - сказав він, - не отримаєте милості від Христа мого!» Тоді воїни зі сльозами попрощалися з великомучеником, цілуючи його руку. Коли мученикові відітнули голову, багато людей увірувало в Христа Ісуса. Тіло святого Пантелеймона, кинуте в багаття, залишилося неушкодженим, і тоді Нікомідійський страстотерпець був похований християнами на прилеглій землі схоласта Адамантія.

Лаврентій, Вассой й Провіан, слуги великомученика, бачили його страждання й чули Голос із Неба. Вони написали оповідання про життя, страждання й кончину великомученика. Пам'ять святого Пантелеймона здавна шанується Православним Сходом. Уже в IV столітті були споруджені храми в ім’я святого в Севастії Вірменській й Константинополі.

Чесні мощі великомученика Пантелеймона часточками розійшлися по усьому християнському світу.

Ім’я святого великомученика й цілителя Пантелеймона призивається при здійсненні таїнства Єлеосвячення, освячення води й молитви про хворих.