Свята пророчиця Анна жила в XI столітті до Р. Х. у селі Рамафаїм (Армафаїм, або Рама), на горі Єфремовій. Вона була однією з двох дружин чоловіка на ім'я Елкана, але Господь зачинив її черево, у неї не було дітей. Коли вся сім'я щорічно вирушала в Силом, де знаходився Ковчег Заповіту, щоб принести жертву Господу, суперниця Анни, що була вже матір'ю кількох синів і доньок, всіляко виявляла тій своє презирство, змушуючи ще важче переживати ганьбу. Але безплідна Анна, як і раніше, вірно виконувала заповіді Божі, не втрачаючи надії на Його милосердя.
Одного разу, після жертвопринесення, вона зі сльозами увійшла до храму і піднесла Богові гарячу молитву, давши обітницю: якщо у неї народиться син, присвятити його служінню Господу. Її благоговіння перед Всевишнім було настільки велике, що під час молитви вона лише беззвучно ворушила губами, не сміючи піднести голосу, так що священик Ілій, побачивши її, подумав, що жінка п'яна. Бачачи таку віру, Бог явив Анні Своє милосердя, і незабаром вона зачала, незважаючи на похилий вік, що стало провісником іншого дива зачаття праведною Анною Богородиці.
У пророчиці Анни народився син, якого вона нарекла ім'ям Самуїл, що означає "випрошений у Бога", і, щойно віднявши немовля від грудей, віддала його, як і обіцяла, на служіння Господу, заспівавши тоді ж свою знамениту пророчу пісню: Зраділо серце моє в Господі; піднісся ріг мій у Бозі моєму; широко розверзлися вуста мої на ворогів моїх, бо я радію про спасіння Твоє. Немає настільки святого, як Господь; бо немає іншого, крім Тебе; і немає твердині, як Бог наш. [...] Господь умертвляє і оживляє, зводить у пекло і зводить. [...] Господь зітре тих, хто сперечається з Ним; з небес загримить на них. Господь буде судити кінці землі, і дасть фортецю царю Своєму, і піднесе ріг помазанника Свого (1 Цар 2, 1-10).
Щороку, коли Елкана з сім'єю приходив до Силома для жертвопринесення, Анна приносила із собою для Самуїла, який служив при храмі, невеликий плащ, який сама йому шила. Священик Ілій благословив богоугодне рішення Анни присвятити єдиного сина Господу. І Сам Господь примножив благовоління до раби Своєї, дарувавши Анні на схилі літ ще трьох синів і двох дочок. Свята Анна до кінця своїх днів підносила хвалу Всевишньому і померла в мирі.