Cвятий Прокопій жив за часів іконоборського гоніння Лева ІІІ Ісавра (717 - 741) Уродженець Дясятимістя (Декаполіса), він став монахом у Константинополі і перш за все очистився від пристрастей та плотської скверни подвижництвом і безмовною молитвою. Тоді, зміцнившись силою, яку дає Святий Дух, Прокопій разом зі своїм учнем Василієм почав викривати єретиків, які, відмовляючись вшановувати святі ікони, відступили від істинної віри у Воплочення Господа Ісуса Христа. Прокопій засвідчив своє Православ'я не лише настановами, а й численними стражданнями та випробуваннями, які він радо переносив з любові до істини, сяючи в світі, мов золото, очищене у вогні. Зі смертю тирана (741) переслідування вщухли і святий Прокопій повернувся до свого монастиря, де він через багато років спочив у мирі.
Згідно з іншою версією його Житія, святий Прокопій спершу вступив до монастиря на своїй батьківщині, але поведінка місцевих ченців, які переймалися земними потребами, здалася йому несумісною із заповіддю не піклуватися про завтрашній день (Мф. 6:34). Він терпів чотири роки, а потім поділився своїми міркуваннями з ігуменом, і той відповів: «Сину мій, але ж ніхто не може виконувати ці приписи». Засмучений, Прокопій залишив монастир і віддалився до пустелі, де протягом семи років зосереджувався на безперервній молитві, забувши про все земне.
Коли численні відвідувачі почали просити його прийняти їх під своє керівництво, подвижник заснував монастир, де якнайсуворіше дотримувалися приписів святих отців. І хоч Прокопій відповідав за стільки душ, він поклав усе сподівання на Бога й закликав учнів зростати в любові Христовій та пошуках Царства Небесного. Потім, загорівшись прагненням безмовництва, святий Прокопій призначив наступника і повернувся до пустелі, де перебував аж до початку гоніння на святі ікони.
Дізнавшись про доброчесність, аскетичні подвиги Прокопія та його вірність Переданню Святої Церкви, тиран ув'язнив його і надіслав до нього одного зі своїх сановників, щоб схилити до покори. На всі обіцянки почестей та погрози святий відповів: «Хай те, що ви вважаєте насолодами, згине разом із вами. А щодо ваших погроз - Євангеліє навчає нас не боятися тих, хто вбиває тіло (Мф. 10:28)». Прокопій сповідав свою віру в шанування святих ікон. Магістрат зробив вигляд, ніби імператор теж православний шанувальник ікон, і на доказ цього дістав і поцілував ікону, принесену ним на грудях. Але святий відповів, що переслідування сповідників по всій імперії ясно викривають його брехню. Сановник звітував перед імператором, і Прокопія піддали тортурам і відправили на заслання, де він помер.