Святий Феофілакт народився близько 765 і походив із простолюду. Він молодим покинув батьківщину і подався в Константинополь, де поступив на службу до святителя Тарасія, коли той іще був протасикритом1. Коли з волі Божої Тарасій був обраний патріархом (784), Феофілакт став монахом у заснованому святителем монастирі на лівому березі Босфору. Разом з ним тут прийняв постриг і святий Михаїл, майбутній єпископ Синадський.
Двоє духовних друзів мужньо віддалися подвижницькій брані, проводячи дні і ночі в роздумах над Словом Божим, відкидаючи усяке плотське задоволення і не поступаючись бажанням тіла. Одного літнього дня, разом з усіма монахами страждаючи від спраги, вони широко розкрили велику монастирську цистерну і дали воді вилитись на землю, не випивши ані краплини. Подвижники так витончили плоть, що благодать Божа, яка оселилася в їхніх душах, просвіщала і самі їхні тіла, перетворюючи двох святих на живі взірці доброчесності.
Святителя Тарасій, не бажаючи ховати світильники під спудом, проти їхньої волі висвятив своїх учнів на єпископів: святий Михаїл став митрополитом Синади у Фригії, а святий Феофілакт обійняв кафедру славетного міста Нікомідії у Віфинії.
Новий пастир, наслідуючи служіння свого духовного отця в Константинополі, зміцнював паству в істинній вірі проповіддю і прикладом власного євангельського життя, а також дбайливо трудився на ниві благодійності. Як колись святитель Василій Великій у Кесарії, він заснував у Нікомідії справжнє місто милосердя. У зведених ним двоповерхових будинках містилася лікарня зі своїм штатом лікарів та лікарняних служителів, які доглядати хворих із будь-якого суспільного стану. Оскільки тут зцілювали не лише тіла, а й душі, поблизу була збудована церква святих безсрібників Косми й Даміана. Щотижня після всенощного бдіння преподобний пропонував усім пацієнтам гарячу баню і, підперезавшись рушником, сам омивав їхні рани, за прикладом Христа.
Отець сиріт і захисник удовиць, святий Феофілакт зі співчуттям піклувався про потреби своєї духовної пастви. За взірцем святителя Тарасія він запровадив списки, куди записували імена нужденних городян, щоб роздавати їм щомісячну допомогу.
Святий Феофілакт керував Церквою в мирі, доки новий імператор Лев Ѵ Вірменин (813-820) не розпочав нове гоніння на святі ікони. По всій імперії знищували священні зображення, монахів переслідували й піддавали тортурам. 815 року святий патріарх Никифор зібрав у столиці безліч православних монахів, ігуменів та єпископів. Святий Феофілакт приєднався тут до святителів Євфимія Сардського, Ємиліана Кизицького, Іосифа Фессалонікійського, Євдокія Аморійського та Михаїла Синадського. Не боячись імператорського гніву, вони однодушно повстали, об'єднані непохитним сповіданням віри, і представили Леву обґрунтування шанування святих ікон. Але усі їхні зусилля розбилися об злу волю царя та його придворних богословів. Вислухавши їхні докази, Лев страшенно розлютився і наказав позбавити патріарха сану і заслати всіх доблесних сповідників у різні кінці імперії.
Після наруги над єпископом, якому вирвали бороду й жорстоко побили, святого Феофілакта заслали у фортецю Стровіл у фемі Кивірреоти2. Там святитель пробув майже тридцять років. На нього не поширилася навіть амністія, надана імператором Михаїлом ІІ (820). Феофілакт терпляче зносив усі скорботи ув'язнення, продовжуючи, хоча й здалека, піклуватися про свою Церкву. Проводячи ночі у святих молитвах про спасіння народу і зміцнення православної віри, святий листувався з багатьма людьми. Одних він закликав відкинути матеріальні блага та марні почесті, запропоновані іконоборцями, й повернутися до істинної віри, взявши свій хрест, а других заохочував аж до смерті мужньо сповідувати Православ'я. Сам великий Феодор Студит в одному зі своїх листів так звертався до преподобного: «Мій отець, стовп істини, зміцнення Православія, страж благочестя й опора Церкви». Попри положення вигнанця, Феофілакт турбувався про бідних та знедолених, намагаючись їм допомогти. Усякий, хто звертався до нього, щоб насолодитися медом його повчань, виходив преображеним, забував свою скорботу і прославляв Бога.
Додавши до безкровного мучеництва сповідання віри страдництво тривалої хвороби, яку він зносив без жодних нарікань, святий Феофілакт відійшов до Господа близько 840 року. Коли побожна імператриця Феодора взялася за відновлення Православ'я і закликала з вигнання святих сповідників (843), святий патріарх Мефодій велів перенести мощі святого Феофілакта до Нікомідії. Там їх поклали в храмі святих Косми й Даміана. Ім'я святого єпископа додали до інших сповідників у Синодик Православ'я.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".
1. Протасикрит - начальник імператорської канцелярії.
2. Стровіл, чи Стровол - укріплення на півдні Малої Азії, у Карії, неподалік від о. Кос.