Києво-Печерського подвижника преподобного Геронтія вшановують як святого канонарха1, тобто регента, покровителя церковних півчих. Цей титул за ним закріпився не одразу. Тератургіма лаврського ієромонаха Афанасія Кальнофойського (1638) без жодних уточнень згадує «святих ченців двох, Сисоя і Геронтія», похованих поруч. Карта Дальніх печер 1661 р. наводить їхні імена у зворотному порядку, додаючи визначення «Конархистр» (тобто «Канонарх»). Утім, складно сказати, кого з них воно стосується. Але вже мапа 1702 р. вносить необхідні пояснення, називаючи Канонархом окремо преподобного Геронтія2; ця ж мапа вперше згадує і про преподобного Леонтія Канонарха. Карта 1744 р. називає обох святих канонархів «младенцами»3 , але пізніші джерела вже іменують преподобного Геронтія «отроком»4, що легше співвіднести зі служінням регента. Архієпископ Модест (Стрільбицький) зазначив, що канонархи постриглися «еще в отрочестве». Дослідження мощей (1939 і 1982 рр.) показали, що вони дійсно належать дітям. Складена одночасно з цим рукописом служба святим Дальніх печер теж вшановує двох святих Канонархів5.
Мощі обох святих спочивають у Дальніх, Феодосієвих, печерах Києво-Печерської лаври"6.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".
1. Канонарх (гр. κανονάρχης) – регент чернечого хору, який керував співом на богослужінні, важлива посада у монастирі.
2. Преподобного Сисоя тут уже названо Працелюбним, а від 1744 р. - Схимником.
3. У давнину так називали дітей до семи років.
4. «Отрок» наступна вікова категорія: від 7 до 14 р.
5. Преподобних Геронтія і Леонтія, разом і без імен, а преподобного Сисоя окремо.
6. У середині ХІХ ст. встановлено окремий день пам'яті преподобного Геронтія: 1 квітня за тезоіменитством зі святим мучеником Геронтієм.