16. Дяка Боговi, Який вклав у серце Титове таку стараннiсть до вас. 17. Бо, хоча я й просив його, а втiм, вiн, будучи дуже старанним, пiшов до вас добровiльно. 18. З ним послали ми також брата, якого по всiх церквах хвалять за благовiстя, 19. i до того обраного церквами супроводжувати нас для цього добродiяння, якому ми служимо на славу Самого Господа i вiдповiдно до вашого старання, 20. оберiгаючись, щоб не зазнати вiд кого нарiкання при такiй великiй кiлькості пожертв, доручуваних нашому служiнню; 21. бо ми дбаємо про добре не тiльки перед Господом, але й перед людьми. 22. Ми послали з ними i брата нашого, стараннiсть якого випробували багато в чому, i вiн тепер iще стараннiший з великої впевнености у вас. 23. Що ж стосується Тита, це мiй товариш i спiвпрацівник у вас, а щодо братiв наших, це — посланцi церков, слава Христова. 24. Отже, перед лицем церков дайте їм доказ любови вашої й того, що ми справедливо хвалимося вами. 1. Для мене‚ втiм‚ зайва рiч писати вам про допомогу святим, 2. бо я знаю щирiсть вашу i хвалюся вами перед македонянами, що Ахайя приготована ще з минулого року, i ревнiсть ваша заохотила багатьох. 3. А братiв послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготованi 4. i щоб, коли прийдуть зi мною македоняни i знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в в соромi, — не кажу «ви», — похвалившись з такою впевненiстю. 5. Тому вважав я за потрiбне упросити братiв, щоб вони пiшли наперед до вас i потурбувалися, щоб сповiщене вже благословення ваше було готове як благословення, а не як вимушений дар.