Митрополит Симеон взяв участь у Всенічному бдінні та нареченні архімандрита Феогноста (Бодоряка) на єпископа Богородчанського

Напередодні неділі про митаря і фарисея, 12 лютого 2022 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Всенічне бдіння в кафедральному храмі Православної Церкви України – Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі.


Його Блаженству співслужив численний єпископат та духовенство помісної Української Православної Церкви.


Наприкінці богослужіння відбулося наречення архімандрита Феогноста (Бодоряка) на єпископа Богородчанського, вікарного архієрея Івано-Франківсько-Галицької єпархії, якого було обрано на засіданні Священного Синоду 2 лютого 2022 року.


Обраний на архієрейське служіння архімандрита Феогноста (Бодоряка) звернувся до Предстоятеля, архієреїв та духовенства зі ставленицьким словом:


«Ваше Блаженство!


Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!


Богомудрі архіпастирі, братіє, отці співслужителі!


Зі всією відповідальністю і послухом приймаю це обрання на найвищу ступінь священства та визначення Вашого Блаженства та Священного Синоду бути мені єпископом міста Богородчани, помічником керуючого Івано-Франківсько-Галицькою єпархією.


Роздумуючи про майбутнє відповідальне служіння мені спадають на думку слова святителя Василія Великого: «Не треба думати, що зможемо досягнути успіху проповіді самим нашим старанням, але мусимо в усьому надіятися на Бога». Стоячи тут перед Богом і вами зі страхом і трепетом приймаю визначене мені апостольське служіння. Молитовно звертаюсь до Спасителя нашого Господа Ісуса Христа, щоби наповнив мене через покладання ваших святительських рук дарами Святого Духа і Своєю благодаттю і в усьому надію покладаю на Нього.


Великий святитель і золотоустий проповідник Христовий Іоан повчає: «Осягнувши високий ступінь достоїнства і отримавши церковну владу, дуже не мудруй! Не ти осягнув ту честь, а Бог нею зодягнув тебе. Бережи її як чужу. Не використовуй її на те, що не личить. Не гордися і не присвоюй її собі, але вважай себе за вбогого і безславного». Єпископ – перш за все служитель, і навіть своєю владою він служить пастві. І це повчання закарбовую нині у своєму розумі, щоби завжди пам’ятати Кому служу і чиєю владою я є священнослужителем.


Будучи поставленим соборним церковним розумом пасти Христове стадо згадую слова преподобного Єфрема Сиріна, який говорить, що «не малу шкоду готує собі пастир, що спить поза загородою овець, то що сон пастирів – це радість для вовків». Тому будучи пастирем, завжди хочу розділяти всі радощі і скорботи своєї пастви і безперестанно перебувати серед них. Та намагатимусь бути «Образом і законом побожності, щоб ті, які йдуть за Господом, були в усьому досконалі» (свт. Василій Великий)


«Завжди радійте! Безперестанку моліться! Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (Сол. 5: 16-18). За словами Святого Письма хочу скласти подяку Всемогутньому Богові за дар життя, за всі Його милості до мене грішного та за те, що у ранньому віці покликав мене «працівником на Свою ниву».


Хочу подякувати своїм батькам – мамі Марії і татові Івану, які привели мене у цей світ, виростили і виховали. А також благословили і відпустили на служіння Богові.


Дякую Високопреосвященнійшому митрополиту Івано-Франківському і Галицькому Іоасафу, з рук якого я прийняв чернечий постриг і всі ступені священства. Під Вашим мудрим і батьківським керівництвом, владико, я пройшов шлях свого становлення. Ваш добрий приклад і самовіддане служіння надихає мене нині на майбутній шлях єпископа.


Залишивши батьківський дім і рідне село, я вступив на навчання до міста Івано-Франківська. Дякую професорам, викладачам і студентам Івано-Франківського богословського інституту та Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, які навчали і з ким пліч-о-пліч прожив студентські роки.


Будучи студентом Івано-Франківського богословського інституту у 2008 році я приєднався до чернечої братії древньої Манявської обителі, де провів десяток років під покровом Пресвятої Богородиці. Хочу подякувати всій братії Великоскитського монастиря у Маняві за допомогу, підтримку, повчання.


За роки священичого служіння мені за послухом випадало бути настоятелем кількох парафій, працювати при єпархіальному управлінні. І завжди мав нагоду спілкуватися, співпрацювати зі співбратами священниками Православної Церкви України на Івано-Франківщині, яких нині з приємністю згадую і дякую кожному за молитву про мене. А також всім вірним православним християнам Прикарпаття, моїм односельчанам, парафіянам складаю щиру подяку і прошу молитов.


З благословення Вашого Блаженства я був покликаний до Свято-Михайлівської Золотоверхої обителі – головної святині нашої Церкви і древньої та славної святині України. Моя велика подяка архієпископу Вишгородському Агапіту та кожному співбрату цієї святої обителі за теплий прийом і надану мені науку, підтримку, за добру дружбу між нами.


По-синівськи дякую Вашому Блаженству за батьківську любов, піклування та довіру до мене. Під Вашим керівництвом, як ректора Київської православної богословської академії, отримав вищу духовну освіту і у Вашій особі дякую всьому професорсько-викладацькому складу. Ви, владико, теж стали єпископом у молодому віці, і зараз є наймолодшим Предстоятелем серед Помісних Православних Церков, але вже є «зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!» (1 Тим. 4: 12). Ваше служіння надихає бути достойним спадкоємцем апостолів. Дякую членам Священного Синоду та усім архієреям Православної Церкви України за вибір і висловлену довіру.


Хвилювання і досі невідомі відчуття переповнюють мене зараз, коли усвідомлюю визначене мені служіння. Беру за науку повчання для апостола Тимофія, молодого єпископа Церкви Христової у І столітті: «Намагайся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди. Стережися молодечих пожадливостей, тримайся правди, віри, любові, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця» (2 Тим. 2: 15, 22). У цьому уповаю на допомогу Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.


Прошу Вас святителі Божі молитов і благословення на належне мені служіння на славу Пресвятої Тройці».


Завершився чин наречення уставним многоліттям.


За матеріалами пресслужби Київської Митрополії Української Православної Церкви (ПЦУ)


Пресслужба Вінницько-Барської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ)


Читайте наші новини в Telegram, Viber і WhatsApp




Pоздрукувати матеріал
Налаштування доступності
Налаштування контрасту
Розмір шрифту
Міжбуквенний інтервал
Міжстрочний інтервал
Зображення
Шрифт
Скинути налаштування