Митрополит Симеон оглянув визначні місця м. Любліна

4 березня у ході паломницької поїздки до м. Любліна в Польщі митрополит Вінницький і Барський Симеон та митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим і супроводжуючі відвідали визначні місця у м. Любліні. Разом з гостями був і керуючий Люблінською єпархією архієпископ Люблінський і Холмський Авель. Владики побували у храмі святих жон-мироносиць, який знаходиться на території місцевого православного кладовища.

Після цього гості завітали до місцевого православного будинку престарілих, яким опікується Люблінська єпархія Польської Православної Церкви. Архіпастирі побували у Хрестовоздвиженському храмі, який діє при будинку, а також поспілкувались із кліриком храму священиком Даміаном Шведом. Після цього гості оглянули приміщення де проживають і лікуються люди похилого віку та поспілкувались з ними.

Далі Владики та супроводжуючі відвідали так званну "фабрику смерті" - концтабір Майданек часів Другої світової війни, що поблизу Любліна. Делегція оглянула бараки в яких тримали ув'язнених, та ті страшні місця злочинів, які творилися в роки війни. Також митрополити молитовно пом'янули усіх замучених та убієних.

На завершення Архіпастирі та супроводжуючі оглянули Люблінський королівський замок, зокрема каплицю Святої Трійці, яка славиться поєднанням двох культур - готичного стилю в архітектурі та фресками у візантійському стилі.

Довідка:

Концтабір Майданек

Майданек, другий за величиною гітлерівський табір смерті в Європі, був створений восени 1941 року за наказом Генріха Гіммлера, під час його візиту до Любліна. Табір був розташований в східній частині міста Люблін на площі в 270 гектар, і будувався під керівництвом офіцера-інженера СС Ганса Каммлера.

Будівництвом табору займалися близько 2 тисяч радянських військовополонених. Було збудовано 2 адміністративних корпуси, 22 барака для ув'язнених, 227 заводських і виробничих приміщень, кухонний блок, душові з приміщеннями для дезенфекціі, лазарет і найстрашніші будівлі в таборі смерті Майданек - газові камери і крематорій.

Територія, на якій розміщувалися ув'язнені, була поділена на 6 зон, одна з зон була відведена для ув'язнених жінок. Поля для ув'язнених були оточені подвійний колючим дротом, по якій проходив струм високої напруги. Уздовж дроту розміщувалися сторожові вишки. З моменту створення у вересні 1941 року і до звільнення в липні 1944 року на чолі табору стояли п'ять комендантів: Карл Кох, Макс Кегель, Герман Флорштед, Мартін Вайсс і Артур Лібехеншель.
Спочатку табір смерті Майданек не був настільки величезним і розрахований був всього на 5 000 ув'язнених. Однак, після захоплення фашистами великої кількості радянських військовополонених під Києвом, табір був збільшений і зміг розмістити 250 000 ув'язнених. Скільки насправді побувало ув'язнених у таборі смерті Майданек, достеменно невідомо.

У 1941 і початку 1942 року ув'язнених використовували для рабської праці на фабриці з виробництва обмундирування «Штейер-Даймлер-Пух». Але, в 1942 році, після поразки фашистської Німеччини на багатьох фронтах, німці стали масово знищувати полонених в газових камерах. Спочатку людей труїли чадним газом, але з квітня 1942 року стали застосовувати газ під назвою Циклон Б. Найжахливіша трагедія сталася 3 листопада 1943 року. В ході операції під кодовою назвою «Erntefest» (Ернтефес - свято збору врожаю), в таборах смерті Майданек, Понятова і Травники, були знищені всі євреї з Люблінського району. В цілому було вбито від 40 000 до 43 000 людей.

Починаючи з листопада 1943 року, в безпосередній близькості від табору, ув'язненими були викопані рови 100 метрів завдовжки, 6 метрів шириною і 3 метри глибиною. Вранці 3 листопада всіх євреїв табору до рову. Їх роздягнули і наказали лягти вздовж рову за «принципом черепиці»: тобто наступний полонений лягав головою на спину попереднього. Група есесівців з приблизно 100 чоловік цілеспрямовано вбивала людей пострілом у потилицю. Після того як перший «шар» ув'язнених було ліквідовано, фашисти повторювали екзекуцію до тих пір, поки 3-х метрова траншея не була повністю заповнена трупами людей. Під час розправи для заглушення пострілів грала музика.

Після цього трупи людей були прикриті невеликим шаром землі. Скільки всього людей загинуло в таборі смерті точно не відомо. За офіційними даними, через Майданек пройшло 300 000 в'язнів, з них знищено близько 80 000 чоловік, в основному євреї та радянські військово-полонені. Радянські історики дають інші цифри - 1 500 000 ув'язнених, з них 360 000 ув'язнених були знищені.

Табір смерті Майданек припинив своє існування 22 липня 1944 в результаті наступу радянських військ. Після війни табір деякий час використовувався НКВС для утримання німецьких військовополонених та польських «ворогів народу», в число останніх входили бійці з Армії Крайова (польського руху Опору).

В даний час на території табору смерті Майданек в 90 гектарів діє меморіальний музей.

Каплиця Святої Трійці (Люблінський королівський замок)

Найдавніша згадка про каплицю сягає 1326 року. Світова унікальність цієї пам'ятки полягає у поєднанні візантійсько-руського розпису з готичною архітектурою. Фундатором був Владислав Ягєлло. Більша частина розписів у каплици присвячена Святій Трійці.

На початку ХІХ ст. внутрішні стіни каплиці разом з розписами були покриті штукатуркою. В 1899 р. художник Юзеф Смолінський відкрив розписи і з того часу почалась важка праця над їх реставрацією і консервацією, яка з перервами тривала до 1997 р.

Прес-служба Вінницької єпархії

Читайте наші новини у Telegram

Фотоальбом на FLICKR