Дитячо-молодіжний хор з Вінниці здійснив паломництво у Банченський монастирі на Буковині.

З 7 по 9 травня тривала паломницька поїздка дитячо-молодіжного хору Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці у Чернівецьку область до Свято-Вознесенського Банченського монастиря. Юні хористи мріяли заспівати за Божественною літургією та відвідати дітей у дитячому будинку, який перебуває під опікою Банченської обителі.

Дорогою вінничани завітали до м. Кам’янця-Подільського і взяли участь у літургії та пасхальній хресній ході, яку очолив митрополит Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор.

Богослужіння відбувалося у кафедральному соборі святого благовірного князя Олександра Невського Собор. Собор був побудований у 1893 році. Споруда вражала величчю і була одним із яскравих храмів Кам'янця-Подільського. Побудована у візантійському стилі, з великим головним куполом і чотирма напівкуполами по боках, церква мала над західним входом невелику дзвіницю. У 30-х роках ХХ століття храм був розібраний на цеглу. У наш час собор був відбудований і знову став однією з визначних пам'яток Кам'янця-Подільського.

Оглянувши кафедральний собор, подзвонивши у церковні дзвони та отримавши благословення від митрополита Феодора, вінницькі хористи направилися до старовинного храму Святителя Миколая, а потім до однієї з головних місцевих історичних пам’яток - Кам’янець-Подільської фортеці.

Ця фортеця, яку ще називають «форпостом Християнства», була споруджена для захисту Турецького мосту, що є сполучним перешийком між Старим містом і «великою землею». Особливістю фортеці є унікальне поєднання ландшафту зі створеною людиною неприступною фортифікаційною системою, що не має аналогів у Європі. Незважаючи на численні спроби взяти фортецю штурмом ворожими арміями, за весь час це вдалося лише одного разу - в 1672 році турецькій армії.

Окремої уваги у Кам’янець-Подільській фортеці заслуговує Папська вежа, яка є найбільшою вежею фортеці. Вона відома також тим, що в 1818-1823 роках в ній був ув'язнений «український Робін Гуд» Устим Кармелюк, ватажок селянських бунтів проти поміщиків. Кармелюк був сильний і спритний, його неодноразово ловили, але щоразу він тікав із в'язниць. Не стала винятком і темниця Кам'янець-Подільської фортеці, з якої він примудрився втекти в 1823 році. Завдяки перебуванню в стінах вежі подільського опришка, за нею закріпилася її народна назва - Кармелюкова вежа.

Кам’янець-Подільська фортеця має частково відкритий підземний хід, який, згідно з давнім переказом, вів до Хотинської фортеці, що знаходиться в 30 кілометрах. Саме до Хотинської фортеці і направилися вінницькі хористи.

Колись Хотинська фортеця була одним із найбільших військових форпостів Османської імперії. Потім - могутнім захистом українських земель. Тут відбувались великі історичні битви. За фортецю боролись князі та імперії, під її стінами гинули тисячі воїнів. Та війни і правителі все одно залишились в історії, а Хотинська фортеця – і досі одна із найгарніших архітектурних пам’яток України.

Тут настільки гарно, що відомі кінорежисери обирають саме Хотинську фортецю для історичного й художнього кіно. Крім «Тараса Бульби», тут знімалося багато фільмів, зокрема «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Чорна стріла», «Стара фортеця», «Стріли Робін Гуда».

А ще на території фортеці є два храми: церква ХІІІ століття на честь святих рівноапостольних Констянтина і Олени та церква святого благовірного князя Олександра Невського. Хористи заспівали біля цих храмів кілька пасхальних піснеспівів.

У Хотині хористи відвідали ще одну старовинну церкву ХІХ століття на честь Покрови Пресвятої Богородиці, де вінничан гостинно зустрів місцевий священик о. Георгій з парафіянами. Після трапези хор співав у Покровській церкві під час вечірнього богослужіння.

Ввечері 7 травня вінницькі паломники прибули до Вознесенської обителі у Банченах, де юних хористів гостинно зустріли і накормили смачною трапезою.

Вранці 8 травня, у неділю дитячо-молодіжний хор на чолі зі своїм керівником Наталією Кременюк співав за Божественною літургією, яку звершував єпископ Банченський Лонгин. Співали на три хори. Окрім вінничан співав головний братський хор обителі, а також дитячий хор з Дніпропетровська. Служба правилася церковно-слов’янською та румунською мовами. Вінничани також заспівали єктенії румунською.

Після богослужіння для вінницьких хористів провели екскурсії храмами обителі, показали монастирське кладовище.

Та найбільшою радістю для паломників стало відвідання дитячого будинку, який діє при Банченській обителі і перебуває під її опікою. Зараз тут проживають понад 400 дітей, в т.ч. більше 80-ти вроджених інвалідів і більше 80-ти ВІЛ-інфікованих. Догляд за дітьми забезпечують монахині. Та справжнім батьком для усіх дітей з Банченського дитячого будинку є єпископ Лонгин, який є засновником і монастиря, і дитячого будинку.

Інакше як «тато» владику Лонгина ніхто з дітей не називає. Усі намагаються підійти до нього, потримати за руку, отримати від нього благословення і побачити його посмішку. А під час концерту, який для дітей-сиріт влаштували вінницький та дніпропетровський хори, малеча буквально обліпила владику Лонгина, діти не злізали у нього з колін. Така зворушлива картина додавала вінницьким хористам натхнення співати ще краще. Вони виконали для дітей і духовні піснеспіви, і народні, і дитячі пісні.

Діти з дитячого будинку також приготували музичний подарунок для гостей. А потім було спілкування дітей, яке запам’яталося юним вінничанам найбільше. Вони побували у кімнатах, де живуть діти, пограли з ними у ігри, брали найменших на руки, знайомилися, спілкувалися.

На жаль, наступного дня вінницький хор прощався з Банченським монастирем, який так гостинно приймав їх – з матушками, які годували і забезпечували

чудові умови для проживання, з батюшками, які проводили екскурсії, були люб’язними і відкритими, і, звичайно, з єпископом Лонгином, який просто вразив вінничан своєю неймовірною добротою і щирістю серця. Від владики Лонгина діти отримали солодкі подарунки і величезне «спасибі» для владики Симеона, який благословив свій архієрейський дитячий хор на таку поїздку.

На зворотному шляху дитячо-молодіжний хор відвідав м. Чернівці. Тут паломники побували у Свято-Введенському жіночому монастирі, де для них приготували смачну трапезу, а також у Свято-Духівському кафедральному соборі та соборі Святого Миколая.

Цей храм був побудований в Чернівцях у румунський період Буковини (1919–1940). Він уособлює на Буковині православну румунську національну традицію — побудований в румунському стилі неоромінеск. На зв'язок із румунською культовою архітектурою вказують оригінальні «кручені» бані церкви. Храм збудовано за зразком одного із шедеврів румунського середньовічного зодчества: православного Успенського архієрейського собору у румунському місті Куртя-де-Арджеш — місця останнього спочинку румунських королів.

Собор Святого Миколая — єдина православна церква Чернівців, у якій не переривалося богослужіння. У цьому соборі вінницький хор заспівав церковні піснеспіви. Діти помолилися перед святинями храму і направилися до Чернівецького єпархіального управління, де паломників також гостинно зустрів секретар єпархії, який передав вітання і гостинці від архієпископа Чернівецького і Буковинського Мелетія.

Наостанок діти завітали до головної історичної пам’ятки Чернівців – колишньої Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації. Ця пам’тка включена до всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Резиденція була побудована на місці старого єпископського будинку в 1864-1882 рр. Нині тут розмістилися центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Ознайомившись з цією справді цікавою і унікальною пам’яткою, дитячо-молодіджний хор Спасо-Преображенського кафедрального собору повернувся до рідної Вінниці, щоби подякувати за організацію поїздки своєму архіпастирю митрополиту Вінницькому і Барському Симеону, а також співробітникам Синодального відділу Української Православної Церкви ієрею Іоанну та матінці Анні Ружицьким, які взяли на себе усі організаційні питання. Вже на рідній землі юні вінничани ще багато разів молитовно згадували і згадують єпископа Лонгіна і всіх добрих людей, яких вони зустріли під час свого паломництва по Кам’янець-Подільській і Чернівецькій землі.

Прес-служба Вінницької єпархії.

Pоздрукувати матеріал

Галерея