Свята Ольга народилася у другій половині ІХ ст. Вона походила із знатної псковської родини. Ольга від Бога була наділена рідкісною красою та проникливим розумом. За переказами, одного разу, переїжджаючи через річку Велику, вона зустріла юного князя Ігоря, який одразу покохав її. Незабаром опікун Ігоря, князь Олег, розшукав Ольгу та привіз до Києва, щоб видати заміж за Ігоря (903).
У 945 р. великого князя Ігоря було вбито древлянами, і управління Київським князівством перейшло до Ольги до повноліття її сина Святослава (945-960). Керуючи мудро та милосердно, княгиня виявляла також і твердість характеру та зуміла зосередити владу у своїх руках. Вона сприяла торгівлі та зв'язкам з Візантією, бажаючи принести своєму народу початки цивілізації. У 957 р. вона вирушила в подорож до Константинополя і була урочисто прийнята імператором Костянтином VII Багрянородним. Почесті, надані Ользі імператором, значно перевершували ті, які зазвичай виявлялися правителям варварських племен. За переказами, у Константинополі вона прийняла хрещення з ім'ям Олена від патріарха Полієвкта.
Після повернення на Русь княгиня здійснила поїздку по всій країні, проповідуючи Христа. За відсутності Святослава, який часто ходив у військові походи, свята Ольга займалася вихованням трьох його дітей: Ярополка, Олега та Володимира. Однак їй не вдалося хрестити онуків через небажання батька, який лишався переконаним язичником.
У 969 р. вона захворіла і востаннє спробувала навернути Великого князя, але він наполягав на своєму небажанні. Тоді свята передбачила швидке навернення всієї Русі в християнство, а також і сумний кінець сина, який був через три роки вбитий печенігами. Свята Ольга відійшла до Господа 24 липня 969 р. Її мощі, перенесені до Києва святим Володимиром, були заховані через часті грабіжницькі набіги на це місто. Їхнє місцезнаходження і досі невідоме.
Незважаючи на зусилля рівноапостольної княгині, її навернення до християнської віри не знайшло негайного відгуку в народі. Воно, однак, приготувало навернення онука княгині Ольги, святого Володимира, і стало закваскою в становленні християнства на Русі, «як правиця перед сонцем і як зоря перед світлом».
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".