Ваша Всесвятосте Патріарх Варфоломій!
Ваше Блаженство Архієпископ Ієронім!
Ваше Преосвященство Митрополит Стефан!
Преосвященні владики, отці, брати і сестри!
Слова не можуть вмістити всієї духовної радості, яка наповнює наші серця сьогодні, в цей благословенний недільний день, коли ми разом звершили у цьому священному храмі на честь Успіння Богородиці Божественну Літургію. Зібравшись за заповіддю Спасителя в ім’я Його, ми справді відчуваємо Його присутність між нами, коли причащаємося Тіла Його і Крові. Ми виявляємо і свідчимо таємничу єдність Церкви, яка за умовами світу цього має видимі розмежування, але як Тіло Христове – завжди і повсюди одна.
І наскільки великою радістю та благословенням є духовна єдність в Таїнстві Євхаристії, настільки важкою є провина тих, хто відкидає і заперечує цю єдність заради гріховної гордості або з інших причин, які походять не від правди Божої, а від міркувань світу цього і політичних розрахунків.
Особливо радісним є те, що ми свідчимо про єдність Церкви Христової тут, на землі, яка першою в Європі почула проповідь Євангелія з вуст апостола Павла. Того апостола, який закликав християн бути єдиними, кажучи: «Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне i не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці» (1 Кор. 1:10).
Ваша Всесвятосте!
Ви своє життя і служіння присвятили єдності Церкви. З метою засвідчити її Ви приклали всі зусилля, щоби успішно відбувся давно задуманий Святий і Великий Собор Православної Церкви, підготовка до якого тривала багато десятиліть. Ви успішно розв’язали питання, які тривалий час турбували Православну Церкву, відновивши спілкування і єдність для Церкви в Україні та для Церкви у Північній Македонії.
За Вашу мужність і рішучість Вам доводиться зазнавати багатьох несправедливих нападів від тих, хто полюбив гордість світу цього більше, ніж смирення Христове. Як гордий брат з притчі, вони самі готові залишитися поза батьківським домом, аби лише не бути разом з братом своїм, якого осуджують замість того, щоби радіти відновленню єдності. Так і вони розривають священну єдність Церкви, відмовляються від спілкування не заради істини, а заради утвердження своєї влади над іншими братами.
Вони покладаються на силу, багатство та інші речі світу цього. Але таким можемо нагадати слово з Писання: «Ти говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і голий» (Одкр. 3:17). Однак і за них ми разом сьогодні молилися і просили у Господа для них милості, щоби полишили вони впертість свою і повернулися до єднання в любові та істині.
Ваше Блаженство!
Вперше ми зустрілися з Вами у Вашій резиденції в Афінах тоді, коли українське церковне питання ще не отримало свого вирішення від Вселенського Патріарха. Але і тоді Ви виявили братню любов і засвідчили впевненість, що це питання буде розв’язане на благо Церкви і побожного народу України. Так і сталося, і нині ми з великою радістю засвідчили нашу однодумність та єдність у Христі. Бо хоча умови світу цього відокремлюють нас одне від одного простором, мовою та іншими обставинами – але ми незмінно залишаємося єдиною Церквою. Бо в єдності Церкви Христової, як свідчить апостол Павло, «немає ні елліна, ні юдея, […] варвара, скіфа, раба, вільного, але все i у всьому Христос» (Кол. 3:11). Тут, на благословенній землі Еллади ми, які прибули із земель давньої історичної Скіфії, свідчимо це нашими словами і нашими ділами.
Преосвященний Митрополите Стефане!
Як вчора сказано було під час Доксології, так і нині повторюю: Ваше запрошення відвідати цю священну Митрополію і Ваша гостинність, яку з щедрістю Авраама Ви виявляєте до нас, дуже надихає і зворушує нас. В той час, коли сусідній народ на півночі, який прийняв від Києва світло хрещення і почув проповідь Євангелія, нині кидає на нас свої бомби і ракети, народ Еллади, віддалений від нас у просторі земному, виявляє до нас справжню братню любов і співстраждає нам.
Сьогодні серед іншого ми молилися за справедливий мир для України, за перемогу правди і завершення війни. Від імені всієї Церкви України і українського народу я дякую Вашій Всесвятості і Вашому Блаженству, дякую Вселенському Патріархату і Церкві Греції за молитву про Україну, за підтримку духовну і матеріальну, за гуманітарну допомогу для постраждалих від російської агресії, за турботу про вимушених біженців.
У своїй історії Еллада сама багато зазнала страждань від іноземних завойовників, від тих, хто хотів знищити її ідентичність, її культуру, бажав тримати греків у рабстві. Тому ви добре розумієте наші бажання і наші почуття. Ми, українці, боремося за свою свободу, за свою Церкву і свою державу проти іноземної тиранії, і ми віримо, що з Божою допомогою переможемо у цій боротьбі.
Сьогодні в цьому святому храмі була написана важлива сторінка історії Церкви. Нехай Бог благословить всіма благами кожного, хто допоміг написати її. Невдовзі ми полишимо цей острів, але і він, і цей святий храм, і наше єднання у священному Таїнстві Євхаристії назавжди залишаться в нашій пам’яті та в нашому серці.
Многії літа, Ваша Всесвятосте!
Многії літа, Ваше Блаженство!
Многії літа, Преосвященний Митрополите Стефане!
Бажаю миру, благословення Божого і всіх благ народу Еллади, народу України і всім православним християнам!
***
Παναγιώτατε Οικουμενικέ Πατριάρχα κ.κ. Βαρθολομαίε!
Μακαριώτατε Αρχιεπίσκοπε Αθηνών και πάσης Ελλάδος κ.κ. Ιερώνυμε!
Σεβασμιώτατε Μητροπολίτα Φιλίππων, Νεαπόλεως και Θάσου κ.κ. Στέφανε!
Σεβασμιώτατοι Επίσκοποι, πατέρες, αδελφοί και αδελφές!
Τα λόγια δεν μπορούν να χωρέσουν όλη την πνευματική χαρά που γεμίζει τις καρδιές μας σήμερα, αυτήν την ευλογημένη Κυριακή, που τελέσαμε μαζί τη Θεία Λειτουργία στον Ιερό αυτό Ναό της Κοιμήσεως της Θεοτόκου. Έχοντας συγκεντρωθεί κατά την εντολή του Σωτήρος στο όνομά Του, νιώθουμε αληθινά την παρουσία Του ανάμεσά μας όταν λαμβάνουμε το Σώμα και το Αίμα Του. Αποκαλύπτουμε και μαρτυρούμε τη μυστηριακή ενότητα της Εκκλησίας, που σύμφωνα με τις συνθήκες αυτού του κόσμου έχει ορατές διαιρέσεις, αλλά ως Σώμα Χριστού είναι πάντα και παντού ένα.
Και όσο μεγάλη χαρά και ευλογία είναι η πνευματική ενότητα στο Μυστήριο της Θείας Ευχαριστίας, τόσο βαριά είναι η ενοχή όσων απορρίπτουν και αρνούνται αυτήν την ενότητα για χάρη της αμαρτωλής υπερηφάνειας ή για άλλους λόγους που δεν προέρχονται από την αλήθεια του Θεού, αλλά από τις εκτιμήσεις αυτού του κόσμου και τους πολιτικούς υπολογισμούς.
Είναι ιδιαίτερα χαροποιό το γεγονός ότι μαρτυρούμε την ενότητα της Εκκλησίας του Χριστού εδώ, στη γη που ήταν η πρώτη στην ευρωπαϊκή ήπειρο που άκουσε το κήρυγμα του Ευαγγελίου από το στόμα του Αποστόλου Παύλου. Εκείνου του Αποστόλου που κάλεσε τους Χριστιανούς να είναι ενωμένοι, λέγοντας: «Παρακαλῶ δὲ ὑμᾶς, ἀδελφοί, διὰ τοῦ ὀνόματος τοῦ Κυρίου ἡμῶν ᾿Ιησοῦ Χριστοῦ, ἵνα τὸ αὐτὸ λέγητε πάντες, καὶ μὴ ᾖ ἐν ὑμῖν σχίσματα, ἦτε δὲ κατηρτισμένοι ἐν τῷ αὐτῷ νοῒ καὶ ἐν τῇ αὐτῇ γνώμῃ» (Α’ Κορ. 1:10).
Παναγιώτατε!
Αφιερώσατε τη ζωή και την διακονία σας στην ενότητα της Εκκλησίας. Για να δώσετε αυτή τη μαρτυρία της ενότητος, καταβάλατε κάθε προσπάθεια για να πραγματοποιηθεί με επιτυχία η από καιρό προγραμματισμένη Αγία και Μεγάλη Σύνοδος της Ορθοδόξου Εκκλησίας, η προετοιμασία της οποίας κράτησε πολλές δεκαετίες. Επιλύσατε με επιτυχία ζητήματα που ταλαιπωρούσαν την Ορθόδοξη Εκκλησία για μεγάλο χρονικό διάστημα, αποκαθιστώντας την εκκλησιαστική κοινωνία και ενότητα για την Εκκλησία στην Ουκρανία και για την Εκκλησία στη Βόρειο Μακεδονία.
Για το θάρρος και την αποφασιστικότητά σας, αναγκασθήκατε να υποστείτε πολλές άδικες επιθέσεις από εκείνους που αγάπησαν την υπερηφάνεια αυτού του κόσμου περισσότερο από την ταπεινοφροσύνη του Χριστού. Όπως ο υπερήφανος αδερφός της παραβολής, έτσι και οι ίδιοι είναι έτοιμοι να μείνουν έξω από την οικία του πατρός, μόνο και μόνο για να μην είναι μαζί με τον αδελφό τους, που τον κατακρίνουν αντί να χαίρονται για την αποκατάσταση της ενότητας. Διασπούν λοιπόν την ιερή ενότητα της Εκκλησίας, αρνούνται την εκκλησιαστική κοινωνία όχι για χάρη της αλήθειας, αλλά για χάρη της διεκδίκησης της εξουσίας τους πάνω στους άλλους αδελφούς.
Βασίζονται στην κοσμική δύναμη, στον πλούτο και σε άλλα πράγματα αυτού του κόσμου. Μπορούμε όμως να τους υπενθυμίσουμε τους λόγους της Αγίας Γραφής: «ὅτι λέγεις ὅτι πλούσιός εἰμι καὶ πεπλούτηκα καὶ οὐδενὸς χρείαν ἔχω, – καὶ οὐκ οἶδας ὅτι σὺ εἶ ὁ ταλαίπωρος καὶ ὁ ἐλεεινὸς καὶ πτωχὸς καὶ τυφλὸς καὶ γυμνός» (Αποκ. 3:17). Ωστόσο, όλοι μαζί προσευχηθήκαμε σήμερα για αυτούς και ζητήσαμε από τον Κύριο να τους ελεήσει, ώστε να εγκαταλείψουν το πείσμα τους και να επιστρέψουν στην ενότητα, στην αγάπη και στην αλήθεια.
Μακαριώτατε!
Σας συναντήσαμε για πρώτη φορά στην κατοικία σας στην Αθήνα, όταν το ουκρανικό εκκλησιαστικό ζήτημα δεν είχε λάβει ακόμη λύση από τον Οικουμενικό Πατριάρχη. Αλλά και τότε, δείξατε αδελφική αγάπη και δείξατε εμπιστοσύνη ότι αυτό το ζήτημα θα επιλυθεί για το καλό της Εκκλησίας και του ευσεβούς λαού της Ουκρανίας. Και έτσι έγινε, και τώρα μαρτυρούμε με μεγάλη χαρά την ομόνοια και την ενότητά μας εν Χριστώ. Διότι, αν και οι συνθήκες αυτού του κόσμου μας χωρίζουν μεταξύ μας ως προς τον χώρο, τη γλώσσα και άλλες περιστάσεις, παραμένουμε μια ενιαία Εκκλησία. Γιατί στην ενότητα της Εκκλησίας του Χριστού, όπως μαρτυρεί ο απόστολος Παύλος, «οὐκ ἔνι ῞Ελλην καὶ ᾿Ιουδαῖος, […] βάρβαρος, Σκύθης, δοῦλος, ἐλεύθερος, ἀλλὰ τὰ πάντα καὶ ἐν πᾶσι Χριστός» (Κολ. 3:11). Εδώ, στην ευλογημένη γη της Ελλάδος, εμείς που καταγόμαστε από τα εδάφη της αρχαίας ιστορικής Σκυθίας, το μαρτυρούμε με τα λόγια και τις πράξεις μας.
Σεβασμιώτατε Μητροπολίτα κ.κ. Στέφανε!
Όπως είπα χθες κατά τη διάρκεια της Δοξολογίας, έτσι επαναλαμβάνω και σήμερα: Η πρόσκλησή σας να επισκεφθούμε αυτήν την ιερά Μητρόπολη και η φιλοξενία, που μας δείχνετε με τη γενναιοδωρία του Αβραάμ, μας εμπνέει και μας συγκινεί πολύ. Την ώρα που οι γειτονικοί λαοί στο βορρά, που έλαβαν το φως του βαπτίσματος και άκουσαν το κήρυγμα του Ευαγγελίου από το Κίεβο, τώρα ρίχνουν τις βόμβες και τους πυραύλους τους εναντίον μας, οι Έλληνες, αν και γεωγραφικά βρίσκονται μακριά από εμάς, μας δείχνουν αληθινή αδελφική αγάπη και συμπάσχουν μαζί μας.
Σήμερα, μεταξύ άλλων, προσευχηθήκαμε για μια δίκαιη ειρήνη για την Ουκρανία, για τη νίκη της αλήθειας και το τέλος του πολέμου. Εκ μέρους ολόκληρης της Εκκλησίας της Ουκρανίας και του Ουκρανικού λαού, ευχαριστώ την Παναγιότητά σας και την Μακαριότητά σας, ευχαριστώ το Οικουμενικό Πατριαρχείο και την Εκκλησία της Ελλάδος για τις προσευχές τους για την Ουκρανία, για την πνευματική και υλική υποστήριξη, για την ανθρωπιστική βοήθεια στα θύματα της ρωσικής επιθετικότητας, για τη φροντίδα των κατ’ ανάγκην προσφύγων.
Στην ιστορία της, η ίδια η Ελλάδα έχει υποφέρει πολύ από ξένους κατακτητές, από αυτούς που ήθελαν να καταστρέψουν την ταυτότητά της και τον πολιτισμό της και να κρατήσουν τους Έλληνες στη σκλαβιά. Επομένως, καταλαβαίνετε πολύ καλά τους πόθους και τα συναισθήματά μας. Εμείς, οι Ουκρανοί, αγωνιζόμαστε για την ελευθερία μας, για την Εκκλησία και το κράτος μας ενάντια στην ξένη τυραννία και πιστεύουμε ότι με τη βοήθεια του Θεού θα κερδίσουμε αυτόν τον αγώνα.
Σήμερα, στον Ιερό αυτό Ναό γράφτηκε μια σημαντική σελίδα στην ιστορία της Εκκλησίας. Είθε ο Θεός να ευλογεί όλους όσους βοήθησαν στη συγγραφή της. Σύντομα θα φύγουμε από αυτό το νησί, αλλά αυτό το νησί και αυτός ο Ιερός Ναός και η ενότητά μας στο ιερό Μυστήριο της Θείας Ευχαριστίας θα μείνουν για πάντα στη μνήμη και στις καρδιές μας.
Έτη πολλά, Παναγιώτατε!
Έτη πολλά, Μακαριώτατε!
Έτη πολλά, Σεβασμιώτατε Μητροπολίτα κ.κ. Στέφανε!
Εύχομαι ειρήνη, ευλογία Θεού και κάθε καλό στον λαό της Ελλάδας, στον λαό της Ουκρανίας και σε όλους τους Ορθόδοξους Χριστιανούς!