Затвердженню християнства на Руси за часів святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира передувало князювання великої княгині Ольги, яку в давнину називали коренем правовірності. В період її правління на Руси успішно насаджувалося насіння віри Христової.
Родовід рівноапостольної Ольги сходить до Гостомисла. Іоакимовський літопис повідомляє, що свята Ольга належала до роду староруської князівської династії Ізборських. Вона народилася в язичницькій сім'ї. Їй були властиві вже в юності глибокий розум і виняткова в язичницькому середовищі моральна чистота. Богомудрою, мудрою в роді називають святу княгиню древні автори, і саме чистота була тим добрим ґрунтом, на якому принесло такий багатий плід насіння християнської віри.
Свята Ольга вирізнялася і зовнішньою, тілесною красою. Коли її побачив під час полювання в північних лісах майбутній Київський князь Ігор, він загорівся до неї нечистою похіттю і став схиляти її до плотського гріха. Проте мудра і цнотлива дівиця стала напоумляти князя не бути рабом своїх пристрастей. «Згадай і подумай, - сказала вона, - що ти князь, а князеві для людей повинно бути, як правителеві і судії, світлим прикладом добрих справ». Вона так мудро розмовляла з Ігорем, що князь присоромився.
Коли Ігор затвердився в Києві, він вирішив вибрати собі дружину серед найкрасивіших дівчат князівства. Але жодна з них не припала йому до серця. Тоді він згадав про Ольгу і послав за нею свого опікуна і родича князя Олега. У 903 році свята Ольга стала дружиною князя Ігоря. 3 912 року, після смерті князя Олега, Ігор став правити в Києві єдиновладно. Він успішно здійснив декілька військових походів. За правління Ігоря, що лояльно ставився до християнської релігії, віра Христова поширилася в Києві настільки, що християни складали значну частину суспільства. Саме тому мирний договір з греками, укладений незадовго до смерті князя Ігоря, затверджувався двома релігійними громадами Києва: християнами і язичниками. У 945 році князь Ігор був убитий древлянами. Боячись помсти за вбивство Київського князя і бажаючи зміцнити своє становище, древляни відправили послів до княгині Ольги, пропонуючи їй одружитися зі своїм правителем Малом. Але Ольга, тоді ще язичниця, відкинула пропозицію древлян. Хитрістю заманивши в Київ старійшин і усіх знатних чоловіків древлян, вона тяжкою смертю помстилася їм за смерть чоловіка. Ольга ще неодноразово мстила древлянам, поки вони не підкорилися Києву, а їх столиця Коростень не була дотла спалена. Як язичниця, вона не могла зійти тоді до заповіді про прощення і любов до ворогів.
Після смерті князя Ігоря вона успішно управляла державою і зміцнила владу Київського великого князя. Велика княгиня об'їжджала землю з метою впорядкування цивільного і господарського життя народу. При ній земля була розділена на області, або волості, у багатьох місцях вона поставила погости, що стали адміністративними і судовими центрами. Вона рішуче відмовилася від повторного шлюбу, зберігаючи великокняжий престол для підростаючого сина Святослава. Багато трудів доклала свята княгиня Ольга до зміцнення оборони країни. До часу правління Ольги історики відносять встановлення перших державних кордонів Руси - на заході, з Польщею.
У 955 році княгиня відправилася в Константинополь, де була з шаною прийнята імператором Константином VII Багрянородним (913-959) і Патріархом Феофілактом (933-956). За свідченням літопису, незабаром вона прийняла святе Хрещення з ім'ям Єлена на честь святої рівноапостольної цариці Єлени. Хрещеним батьком її став сам імператор Константин. Патріарх Феофілакт наставив княгиню в істинах Православної віри і дав їй заповіді про збереження церковного Статуту, про молитву, піст, милостиню, дотримання чистоти. «Вона ж, нахиливши голову, стояла, слухаючи вчення, як губка напоювана», пише преподобний Нестор. Свята Ольга повернулася в Київ, узявши з собою святий хрест, ікони, Богослужбові книги. Тут почалося її апостольське служіння. Вона привела до Христа і святого Хрещення багатьох киян, робила спроби вплинути на сина, переконаного язичника, що легкодухо боявся засудження дружини. Але князь Святослав залишився глухий до закликів матері. Не змушуючи сина, свята Ольга молилася з упокорюванням: «Воля Божа нехай буде. Якщо Бог хоче помилувати рід мій і землі ці, то покладе їм на серце звернутися до Бога, як і мені Бог дарував». Свята Ольга побудувала в Києві, на могилі князя Аскольда, храм в ім'я Святителя Миколая, заклала дерев'яний храм в ім'я Святої Софії Премудрості Божої.
Потім з проповіддю святої віри свята княгиня відправилася на північ. По дорозі вона крушила ідолів і на місцях язичницьких капищ встановлювала кам'яні хрести, від яких для напоумлення язичників відбувалися численні чудотворення.
У кінці життя блаженна Ольга зазнала багато скорботи. Святослав, що не прийняв святе Хрещення, покинув престарілу матір і переселився в місто Переяславець на Дунаї. Крім того, він заважав її заходам на затвердження Християнства на Руси. У 968 році Київ обложили печеніги. Свята княгиня з внуками, серед яких був князь Володимир, опинилися в смертельній небезпеці. Коли звістка про облогу досягла Святослава, він поспішив на допомогу, і печеніги спонукалися до втечі. Свята княгиня, будучи вже тяжко хворою, просила сина не від'їжджати до її кончини. Вона не втрачала надії обернути серце сина до Бога і на смертному одрі не припиняла проповіді. 11 липня 969 року свята Ольга преставилась до Господа, заповідавши не влаштовувати по собі тризни, а зробити поховання по-християнськи.
Через 19 років внук святої княгині Ольги святий рівноапостольний великий князь Володимир прийняв Хрещення. Він побудував у Києві кам'яний храм на честь Пресвятої Богородиці (Десятинна церква), куди були перенесені нетлінні мощі святої рівноапостольної Ольги. Над її гробницею було влаштовано віконце, яке відкривалося само, якщо до мощей підходили з вірою. По вірі християни сподоблялися бачити променисті мощі святої княгині і отримувати від них зцілення. Український народ шанує святу рівноапостольну Ольгу як основоположницю християнства на Київській Руси.