Святий Нектарій народився 1 жовтня 1846 року в Силіврії в небагатих благочестивих християн Дімоса і Марії Кефаласів. При хрещенні дитина отримала ім'я Анастасій. Він з дитинства вирізнявся щирою побожністю і великою любов'ю до навчання. Коли мати розучувала з ним 50-й псалом, він полюбляв багаторазово повторювати слова: Навчу беззаконників шляхів Твоїх і нечестиві навернуться до Тебе (Пс 50, 15).
Здобувши початкову освіту в рідному селищі, Анастасія батьки відправили до Константинополя для продовження навчання. Він заробляв собі на життя роботою в магазині і при цьому був байдужий до суєти мирського життя. Всіма силами, вдень і вночі, Анастасій творив у собі внутрішню людину за образом Спасителя молитвою і роздумами над творіннями святих отців.
У двадцять років він покинув Константинополь і вирушив на острів Хіос. Там, працюючи вчителем, він старанно насаджував серед молоді та селян благочестя й основи доброчесного життя, впливаючи не тільки словом, але, головне, прикладом свого праведного життя і молитвами.
Довгий час прагнучи рівноангельського життя, він прийняв чернечий постриг з ім'ям Лазар 7 листопада 1876 року в знаменитому монастирі Неа Моні. Через безперестанне прагнення до духовних подвигів він став прикладом смиренності та послуху, чим здобув любов братії. Через рік після прийняття чернецтва Лазар був висвячений у сан диякона зі зміною імені на Нектарій. Завдяки щедрості одного з благочестивих жителів Хіосу, а також за підтримки патріарха Олександрійського Софронія він продовжив навчання в Афінах і отримав диплом богословського факультету.
У 1885 році святий оселився в Олександрії, де незабаром його висвятили на священника, а потім він став єпископом Пентапольським стародавньої єпархії, що відповідає території Верхньої Лівії. Єпископ ніс служіння проповідника і патріаршого секретаря, входячи в клір церкви святителя Миколая в Каїрі.
Незважаючи на високі почесті, Нектарій продовжував вести смиренне життя і вмів наставляти духовних чад у ревному набутті євангельських чеснот, і здобув любов і захоплення народу. Але повага з боку пастви обернулася проти нього. Натхненні дияволом, деякі впливові представники патріархату із заздрощів оббрехали його, кажучи, що він прагне завоювати загальну любов з метою отримання престолу патріарха Олександрійського. Праведник навіть не намагався виправдовуватися, сподіваючись на обіцянку Спасителя: Блаженні ви, коли вас будуть ганьбити, гнати, і всіляко несправедливо лихословити за Мене (Мф 5, 11), і був вигнаний.
Тоді святитель Нектарій відплив до Афін. Самотній, покинутий і зневажений усіма, він жив у поневіряннях, не маючи часом шматка хліба, бо не вмів зберегти що-небудь на чорний день, а роздавав усе, що мав, знедоленим. Відмовившись від свого давнього наміру вирушити на Святу Гору Афон, смиренний і слухняний христолюбець віддав перевагу пожертвувати любов'ю до усамітнення в ім'я спасіння ближнього.
З 1891 по 1894 рік він ніс на собі нелегкий тягар проповідництва, після чого був призначений директором Духовної школи імені братів Різарі - установи, де навчалися майбутні священики. Завдяки його глибоким пізнанням у галузі Святого Письма, святоотцівської літератури і світських наук і, крім того, завдяки його мудрому і смиренному керівництву людьми, духовна школа незабаром прославилася високими інтелектуальними і духовними досягненнями. Святий ієрарх не тільки керував школою і вів уроки пастирського служіння, він також продовжував проповідницьку діяльність і звершував Таїнства як у самій школі, так і в афінських храмах. При цьому святий Нектарій не відступав від подвижницького життя, споглядання і чернечої молитви.
Однак серце угодника Божого палало любов'ю до духовного спокою і миру, які доставляє життя в монастирі. Тому він дослухався до бажання деяких своїх духовних доньок, які побажали прийняти чернецтво, і разом із ними віддалився від марнотратного життя в світі. Святий Нектарій заснував жіночий монастир на острові Егіна, де й оселився 1908 року, після відставки з посади директора духовної школи.
Численні турботи і труднощі в справі облаштування монастиря не завадили святому встановити в обителі спосіб життя в суворій відповідності зі святоотцівським духом.
Він не шкодував ні фізичних, ні духовних сил на зведення будівель, на богослужіння і духовну опіку над кожною з підопічних. Часто бачили, як він трудиться в саду в убогому вбранні або лагодить взуття кому-небудь з черниць. Коли він зникав на довгі години, всі знали, що він зачинився в келії і дух його піднесений до Господа.
Незважаючи на те, що він намагався уникати будь-якого контакту зі світом і суворо обмежував відвідування монастиря, слава про його чесноти і послану йому Господом благодать швидко поширилася в навколишніх місцях, тож вірян буквально притягувало до святого. Він виліковував недуги і черниць, і мирян, а коли острів постраждав від посухи, молитвою закликав благодатний дощ. Святий Нектарій лікував, втішав, наставляв, роблячи все для всіх, отримуючи силу завдяки тому, що Бог перебував у ньому благодаттю Святого Духа. Його полюбили святі та Богородиця і часто являлися святому під час Божественної літургії або в келії.
Після Першої світової війни настали важкі часи, але, незважаючи на це, старець забороняв черницям відкладати будь-що з харчів, велів їм роздавати надлишки бідним, щодня покладаючись на милість Божу. Святий Нектарій знаходив час і сили писати богословські та духовні твори, праці з церковної історії для зміцнення Церкви у святоотцівській традиції, що було дуже важливим для Греції. Живучи немов Ангел, зодягнений у плоть, осяяний неземною милістю, блаженний, проте, зазнавав наклепів і несправедливих звинувачень проти монастиря з боку деяких ієрархів. Всі випробування святитель Нектарій зносив беззаперечно і покірно, воістину з Христовим терпінням.
Півтора року старець страждав від болісної хвороби, славлячи Господа за послані випробування і зберігаючи свої страждання в таємниці від усіх аж до останніх днів життя. Здійснивши паломництво і вклонившись іконі Богородиці, що знаходилася недалеко від монастиря, святий Нектарій оголосив духовним дочкам про свій швидкий відхід на Небеса. Через кілька днів його перевезли в афінську лікарню. Там, 8 листопада 1920 року, після п'ятдесяти днів мук, які він переносив із терпінням, що викликало захоплення всіх, хто був поруч, він віддав душу Господу. Віряни острова Егіна, його духовні чада і всі християни, які знали його, гірко оплакували втрату смиренного угодника Божого, який все життя терпів наклеп, переслідування і несправедливі звинувачення, слідуючи прикладу Учителя.
Господь винагородив подвиг Нектарія: з моменту його смерті і до цього дня відбуваються чудеса для тих, хто вдається до його святих мощей з вірою і надією на його заступництво. Тіло святого Нектарія чудесним чином залишалося нетлінним протягом двадцяти років, виділяючи тонкі Небесні пахощі. У 1953 році його святі мощі були відкриті. Згідно із законами природи плоть святителя піддалася тлінню, кістки ж залишилися нетлінними і випромінювали такі ж сильні пахощі. Святі мощі були розділені на частинки, які поширилися по всьому світу. Відтоді подвижник невпинно радує вірян, які приходять вклонитися його святим мощам, засвідчуючи, що він перебуває в Небесній обителі святих.
1961 року владику Нектарія було зараховано до лику святих, чудеса ж не припиняються ні на день. Його могила на острові Егіна стала одним із найбільш відвідуваних місць паломництва в Греції. Нині святитель Нектарій є найбільш шанованим святим в Елладській Православній Церкві.