Святий апостол Матфей один з чотирьох авторів Євангелія Господа нашого Ісуса Христа, Сина Божого.
Євангеліє, або "Благовістя", це Божественне одкровення про спасіння, про велику справу викуплення грішного людства від влади гріха Хресною жертвою Сина Божого, про засновану ним на землі Святу Церкву, що відкриває шлях до вічного життя в Царстві Божому.
Самим Спасителем це одкровення найменовано "Новим завiповітом" Бога з людиною (Мф. 26: 28). Під проводом Духа Божого святi апостоли і євангелісти Христові, ці "самовидці Слова" (Ін. 1: 2), виклали письмово історію земного життя і вчення Спасителя, чому вони були свідками, щоб передати це Церкві на всі часи.
В особі Ісуса Христа Слово Життя втілилось у світі (1 Ін. 1: 1), а тому і Благовістя Христове є не тільки вченням або новим Законом Божим, але перш за все - "силою Божою на спасіння" (Рим. 1: 16).
Церковний переказ говорить, що чотири святих євангелісти писали самостійно, кожен для своєї пастви, погодившись з історичними обставинами своєї проповіді, тому Євангелія поглиблюють і доповнюють один одного, розкриваючи різні сторони Спокутного подвигу, і вчення Спасителя. Давня іконографічна традиція засвоїла святим євангелістам символи чотирьох істот, запозичених із видіння Іоана Богослова (Одкр. 4: 7; Ез. 1: 10). Святий євангелист Матфей зображується з Ангелом, що символізує месіанське служіння Сина Божого, провіщеного пророками.
Євангелист Матфей описує життя Ісуса Христа головним чином як Еммануїла-Бога, Який втілився і став людиною, Небесного вчителя і нового Законодавця (Мф. 17:5; Втор. 18: 15-18; дi. 3: 22-33), тому в Євангелії детально викладаються бесіди Господа про моральне життя (гл. 5-7). Святий апостол Матфей писав Євангеліє для християн з Євреїв, до "загиблих овець дому Ізраїля" (Мф. 10: 6). Він переконливо доводить, що Ісус Христос є справжній Месія, - "Той, що має прийти" (Мф. 11: 3), i iншого не буде.
Починається Євангеліє родоводом Ісуса Христа, який показує, що Він є Те, обіцяне "Сім'я", або Нащадок, який мав відбутися від відомих предків обраного народу (Бут. 3: 15; 22, 18; 2 lap. 7: 12-16).
Святий євангелист Матфей пришестя і вчення Спасителя постійно погоджує з пророцтвами про Нього Старого Завіту і показує виконання всіх найважливіших пророцтв про Месію: "Сталося..... щоб збулося сказане від Господа пророком..." (Mф. 1: 22, 2: 5, 6, 15, 17-18, 23, 3: 3, 4, 15-16, 5: 17-18, 8: 17, 11: 3-6, 10, 13: 17-18, 12: 17, 13: 14, 35, 21: 4, 26: 54). На противагу думці юдеїв про Месію як Спасителя тільки народу єврейського, євангеліст з особливою силою вказує на язичникiв, як рівноправних членів Царства Єдиного Бога, який прийшов на землю спасти все людство (Мф. 4: 15-16, 24-25, 8: 11-12).
Євангелист Матфей не слідує строго хронологічній послідовності, особливо в першій половині Євангелія. Відразу ж після розповiдi про Різдво, Хрещення і спокусу Спасителя вiн викладає Нагірну проповідь, хоча вона була виголошена на другому році служіння Господа. Самою послідовністю подій євангелист Матфей відкриває їх логiчний зв'язок з вченням Спасителя.
Євангеліє від Матвія включає також вчення про Царство Боже і Церкву, про внутрішню готовність входження в це Царство (гл. 5-7), про гідність служителів Царства Божого у світі (гл. 10-11), про ознаки Царства і його зростання в душах людських (гл. 13), про смирення і простоту спадкоємців Царства (18: 1-35; 19: 13-30; 20: 1-16, 25-27: 23: 1-28); про есхатологiчне розкриття майбутнього Царства Божого в Друге Пришестя Христове і в повсякденному духовному житті Церкви (гл. 24-25); про тiсну сполученість Царства Небесного і Церкви в духовному досвіді християнства: Церква є історичне втілення Царства Небесного у світі, а Царство Небесне є Церква Христова в її есхатологiчнiй досконалості (16: 18-19; 28).
Багато подробиць подій і висловів Спасителя збереженi тiльки в Євангелії від Матфея, наприклад, тiльки в цьому Євангелії наводяться слова Господа про ставлення Його вчення до Старозавітного Закону (5 гл.), про ухилення книжників і фарисеїв від сенсу і духу Старого Закону (23 гл.) і про долю народу ізраїльського - його жорстокiсть і відкидання (20: 1-16; 22: 1-14), одкровення праведному Йосифу про Боговтілення (1: 18-25); поклоніння волхвів, втеча святого сімейства до Єгипту, побиття немовлят у Вифлеемi (2: 1-12, 13-15, 16-18); заклик до струджених та обтяжених (11: 27-30); притча про тих, які працювали у винограднику (20: 1-16); свідоцтво про землетрус і Ангела, що відвалив камінь від гробу Господнього (28: 2-4), та інші.
Глибини Богопізнання, зафіксовані в Євангелії від Матфея, були відкриті Богом Не законнику, не праведному, а всіма відкинутому грішникові. Саме життя святого апостола і євангелиста Матфея свідчить, що Господь "прийшов кликати не праведних, але грішників до покаяння" (9: 13).
Святий апостол Матфей, іменований також Левієм (Мк. 2: 14; Лк. 5: 27), брат апостола Якова Алфеевого (Мк. 2: 14), був начальником митарів, збирачів податей для Риму. Митарі, збираючи податки з одноплемінників, робили це з великою вигодою для себе. Люди користолюбні і жорстокі, вони вважалися у юдеїв зрадниками батьківщини і релігії. Слово "митар" звучало для юдеїв так само, як "грішник" або "ідолопоклонник". Говорити зі збирачем податей вважалося гріхом, спілкуватися з ним - оскверненням.
І ось Господь зупинив Свій погляд на знехтуваному митареві і сказав йому: "Іди за мною" (9: 9). Усім серцем почув Матфей поклик Христа, приніс глибоке покаяння i став з тих пір вірним учнем Господа. Він роздав свій маєток убогим і всюди йшов за Христом по Галілеї та Юдеї, був незабаром зарахований до лику 12-ти апостолів (Мк. 3: 18; Лк. 6: 45: Дiян. 1: 13), був свідком Хресних страждань Господа і його славного Вознесіння.
Після Зішестя Святого Духа на апостолів святий Матфей залишався в Палестині, проповідуючи Євангеліє в Єрусалимі та його околицях. У 42 році на прохання єрусалимських християн апостол Матфей виклав письмово справи і вчення Христові. Святе Євангеліє було написано еврейською мовою, а потім перекладено на грецьку.
Натхненний велінням Господа: "Ідіть, i навчiть усі народи, хрестячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів" (28: 19-20) святий апостол Матфей обійшов Сирію, Мідію, Персію, Парфію, закінчивши своє служіння мученицькою кончиною в Ефіопії.
Ця країна була населена племенами з грубими звичаями і віруваннями. Своєю проповіддю святий апостол Матфей навертав язичників до віри Христової, заснував Церкву і побудував храм у місті Мирмени, поставивши епископом свого супутника Платона. Святий Матфей старанно просив Бога про навернення всіх ефіопів до істинної віри. Під час молитви з'явився Сам Господь в образі хлопця і вручив йому жезл, звелівши поставити біля дверей храму. Господь сказав, що з жезла виросте дерево i буде приносити плоди, а з-під його кореня буде витікати джерело. Вмиючись у воді i скуштувавши плодів, ефіопи змінять свій характер. Цим видінням Господь ще раз запевнив Свого учня в тому, що його праведне служіння принесе плоди. Укріплений цим знаменням, Матфей багатьох ефіопів привів на шлях спасіння.
Однак правитель Ефіопії Фульвiан звинуватив святого апостола в чаклунстві і наказав стратити його. У 60 році святий апостол Матфей прийняв мученицьку смерть на багатті. Тіло його, що залишилося неушкодженим в полум'ї, було покладено в залізну труну і кинуто в море, але його не поглинула і морська безодня. Вночі єпископу Платону в сонному видінні явився святий апостол Матфей і наказав йти з кліром на берег знайти там його тіло. Викинута хвилями труна була з честю перенесена в храм, побудований самим апостолом Матфеєм. Вражений великим Дивом, правитель Фульвiан розкаявся, прийняв Хрещення з iм'ям Матфей, відійшов вiд мирського життя і став пресвітером. По смерті єпископа Платона праведний Фульвiан очолив Християнську Церкву Ефіопії і багато потрудився, продовжуючи справу святого апостола Матфея, на виконання слів Спасителя: «Проповідано буде Євангеліє Царства по цілому світові, на свiдчення усiм народам» (24: 14), і «І ось, я з вами по всi днi, до кінця віку. Амінь» (28: 20).