Під час правління імператора Олексія Комніна (1081-1118) у Константинополі зчинилася палка суперечка, що поділила на три табори людей, освічених у вірі й ревних до доброчесності. Йшлося про трьох святителів і видатних отців Церкви: Василія Великого, Григорія Богослова й Іоана Золотоуста. Хтось віддавав перевагу святителю Василію перед двома іншими, тому що він, як ніхто інший, зумів пояснити таємниці природи і своїми чеснотами досяг ангельської висоти. Засновник чернецтва, глава всієї Церкви у боротьбі проти єресі, суворий пастир, вимогливий до чистоти звичаїв, святитель Василій не мав у собі нічого низького або земного. Ось чому, за словами прихильників, святитель Василій перевершував Іоана Золотоуста, який за характером був більше схильний пробачати грішників.
Інші, стаючи на бік Іоана Золотоуста, натомість стверджували, що уславлений архієпископ Константинопольський не менш ревно, ніж святитель Василій, боровся з пороками, приводив грішників до покаяння і закликав усіх до євангельської досконалості. Неперевершений за красномовством золотоустий пастир зросив Церкву справжньою рікою проповідей, в яких розтлумачив слово Боже і краще за двох інших святителів показав, як застосовувати його в повсякденному житті.
Третя група закликала визнати головою святителя Григорія Богослова за велич, чистоту і глибину його i мови. Досконало опанувавши всю мудрість і красномовство грецького світу, він, за їхніми словами, досяг такої міри в спогляданні Бога, що ніхто, крім нього, не був у змозі так прекрасно викласти вчення про Святу Трійцю.
Таким чином, кожна партія захищала одного з отців перед двома іншими, і незабаром це протистояння охопило всіх християн столиці. Забувши про шанобливе ставлення до святителів, ці три табори пустилися в нескінченні суперечки. Розбрату і чварам не було кінця-краю.
Тоді однієї ночі три святителі явилися уві сні святому Іоану Мавроподу, митрополиту Євхаїтському: спочатку окремо, а потім усі три разом. В один голос вони сказали йому: "Як ти бачиш, ми всі троє перебуваємо з Богом, і жодні чвари або cyперництво не розділяють нас. Кожен із нас, у ту міру обставин і натхнення, яка була йому дарована Духом Святим, писав і вчив того, що треба для спасіння людей. Серед нас немає ні першого, Hi другого, ні третього. I якщо ти призиваєш одного з нас, - тієї миті двоє інших присутні поруч. Тому накажи тим, хто вступає у суперечки, щоб не сіяли розбрату у Церкві через нас, тому що за життя всі наші зусилля були присвячені відновленню єдності та згоди у світі. Потім збери три наші пам'яті в одне свято, склади для нього службу, внеси туди піснеспіви, присвячені кожному з нас, відповідно до мистецтва і науки, які тобі дав Бог. Передай цю службу християнам, щоб вони щороку її відзначали. Якщо вони саме так нас шануватимуть - єдиними перед Богом і з Богом, ми обіцяємо їм, що будемо просити у нашій спільній молитві за їхнє спасіння". З цими словами святі ієрархи здійнялися на небо, охоплені невимовним світлом, величаючи один одного.
Святий Іоан Мавропод одразу ж зібрав людей і розповів про це одкровення. Оскільки митрополита усі поважали за чесноти i захоплювалися силою його красномовства, між трьома сторонами відновився мир. Усі почали вмовляти Іоана щонайшвидше скласти службу спільного дня пам'яті трьох святителів.
Із тонкою розсудливістю Іоан вирішив приурочити святкування до тридцятого січня, немов скріпивши печаткою місяць, упродовж якого відзначається пам'ять кожного з трьох ієрархів.
У численних тропарях три святителі, різні як особистості, але єдині через благодать Божу, названі "земною трійцею". Своїми писаннями та прикладом свого життя вони заповіли нам поклонятися Святій Трійці, прославляючи Єдиного Бога у трьох Лицях. Ці три світочі Церкви всупереч небезпекам і переслідуванням поширили по всій землі світло істинної віри й залишили нам, їхнім нащадкам, святу спадщину, за допомогою якої ми можемо досягти вищого блаженства і вічного життя в присутності Бога з усіма святими.
Протягом січня ми святкуємо пам'ять багатьох славних ієрархів, подвижників і сповідників. Завершуючи цей місяць спільним святкуванням трьох великих учителів і сповідників, Церква згадує усіх святих, які свідчили про православну віру своїми творіннями й самим своїм життям. Цим святом ми вшановуємо всі знання й богонатхненну просвіту, які через слово просвітлюють розум і серця віруючих. Зрештою, пам'ять трьох святителів - це свято усіх отців Церкви й усіх прикладів євангельської досконалості, що її Дух Святий породжує в усі часи й в усіх місцях для того, щоб з'являлися нові пророки і нові апостоли, провідники наших душ до Неба, розрадники народу й вогняні стовпи молитви, які тримають Церкву і стверджують її в істині.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".