Святий пророк Єзекиїль жив на рубежі VII-VI ст. до Р.Х. Його ім'я означає «Бог міцний» або «Бог зміцнить». Він був сином священика Вузія і сам був священиком, прихильним до встановлень Закону і Храму.
Коли Навуходоносор уперше взяв Єрусалим (597), Єзекіїлю було двадцять п'ять років. Пророка відправили у вавилонський полон разом із царем Єхонією, його двором і всіма знатними людьми, числом близько десяти тисяч осіб.
Також з Єрусалима було вивезено дорогоцінне начиння Храму (пор.: 4 Цар 24, 16), Єзекиїль влаштувався в Тель-Авіві на річці Ховар, великій судноплавній артерії в шістдесяти кілометрах на південь від Вавилона, і одружився. Його будинок став центром тяжіння для іудеїв-вигнанців, які стікалися туди слухати слово Боже.
На п'ятий рік полону пророку було одкровення. Коли Єзекиїль перебував на березі річки, небеса розверзлися, і він побачив величне бачення Божества у славі. Бога несли на колісниці чотири крилатих Херувима, кожен з яких був з чотирма ликами: перший - лева, другий - орла, третій - бика, а четвертий - людський1. Два крила в кожного були спрямовані вгору, а два покривали їхні тіла. Кожен ішов прямо, не обертаючись, туди, куди хотів Дух, і поки вони йшли, був галас як під час грози. Між ними було світло, подібне до сяйва вогню та блискавки. Під тваринами були чотири колеса, що рухалися разом з ними; над головами - подоба склепіння з кристала, а над склепінням стіл, ніби з сапфіра, а на престолі хтось, подібний до людини, ніби палаючий метал2, а навколо сяйво, подібне до веселки.
Упавши на обличчя своє, Єзекиїль почув голос Божий, що велів йому встати й вирушити до ізраїльтян, які обурилися проти Нього (пор.: Єз 1-2). І до нього простяглася рука з сувоєм, де було написано: Плач, і стогін, і горе. Йому було сказано з'їсти цей сувій - і в роті його слово Боже було як мед. Дух підняв його, і він почув позаду себе великий струс: шум крил Херувимів і грімовий голос: Благословенна слава Господа з місця свого! (Єз 2-3).
Повернувшись до Тель-Авіва до інших переселенців, він перебував сім днів у подиві і не міг вимовити ні слова. Коли минув цей термін, до нього було слово Господнє: Син людський! Я поставив тебе на варту дому Ізраїлевого, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш наставляти їх від Мене (Єз. 3, 17). Так на нього було покладено відповідальність за життя і смерть тих, до кого він був посланий. І двадцять два роки Єзекиїль безперестанку перебував у пильнуванні, дивлячись з висот свого духу, зверненого до Бога. Ставши сам знаменням (Єз. 24, 24), він як словами, так і символічними жестами пророкував про остаточне падіння Єрусалима як покарання за гріхи народу; але, коли це трапиться, він же і стане для народу втіхою, оголошуючи про прощення і прийдешнє відродження.
Після нового бачення слави Божої (Єз. 3, 23) пророк зачинився у своєму домі. Вражений німотою, він узяв цеглу і накидав на ній малюнок єрусалимських стін і зобразив облогу навколо них. Потім Господь велів йому лежати на лівому боці триста дев'яносто днів, а потім на правому боці сорок днів - всього чотириста тридцять, за кількістю років єгипетського полону. Нерідко, пророкуючи про майбутнє, Єзекиїль вдавався до образів вже доконаних подій історії Ізраїлю. Тут події єгипетського полону стають прообразом полону вавилонського. Також у цей час Єзекиїль мусив приймати лише мізерну і знехтувану їжу, спечену на коров'ячому посліді, щоб нести на собі беззаконня Ізраїлю, на якого чекало вигнання (Єз. 4, 1-17). Він поголив собі волосся і бороду і спалив третину їх, іншу третину порубав ножем, а третю розвіяв за вітром, залишивши лише невелику кількість, яку зав'язав у поли одягу в ознаменування того, що лише малий залишок уникне загибелі (Єз. 5, 1-4). Кінець прийшов, прийшов кінець, встав на тебе! (Єз. 7,6) - невпинно повторював пророк, оголошуючи про те, що Господь вгамує гнів Свій і спитає за всі гріхи й гидоти, вчинені Його народом. Ніхто не уникне гніву царя Вавилонського, що став знаряддям гніву Господнього. Будуть шукати миру, але не знайдуть (Єз. 7, 10-25).
На шостий рік вигнання (592), коли Єзекиїль перебував у своєму домі разом зі старійшинами, він побачив наче людину, вогняну й охоплену сяйвом розпеченого металу, подібну до Того, хто сидів на колісниці Херувимів. Людина ця взяла його за волосся і перенесла у видіннях до Єрусалима, до входу внутрішніх воріт Храму, де юдеї за часів Манассії поставили статую Астарти і вдавалися до нечестя. І Слава Бога Ізраїлевого перебувала там, і вдягнений у льон чоловік був посланий у місто, щоб зробити знак на чолі всіх тих, хто плаче і зітхає про скоєні гидоти, і щоб він кинув на місто жмені вугілля, взятих серед коліс Херувимів. Коли це було зроблено, Слава Божа відійшла від міста і від Храму, несена крилами Херувимів.
Повернутий Духом у Халдею, пророк розповів вигнанцям про все, що побачив (Єз. 11, 1-25). Потім йому було велено зібрати потрібне для переселення і проломити отвір у стіні, щоб покинути місто, в темряві і закривши обличчя, як вигнанець. У нього запитали, навіщо він це робить. Пророк відповідав, що передвіщає вигнання народу з Єрусалима, що цар Седекія буде взятий у полон під час спроби втекти через пролом у стіні. Надалі все це збулося буквально (Єз. 12, 1-13). Потім він їв хліб з трепетом і пив воду з тремтінням і сумом, пророкуючи, що жителі Єрусалима будуть робити те ж саме, так що країна буде зруйнована і зробиться порожньою, і всі визнають, що Господь - істинний Бог (Єз. 12, 20).
Потім він викривав лжепророків, які марно обнадіюють народ і закликають до повстання проти халдеїв, нагадував про любов Господа до дочки Ізраїльської, з якою Він уклав шлюбний союз на горі Синай, але вона, замислившись над своєю красою, почала блудити, віддавшись ідолам. Господь каже: Я зберу всіх коханців твоїх, що є чужі народи, і зберу їх звідусіль проти тебе, і відкрию перед ними наготу твою, і побачать увесь ганьбу твою. Я буду судити тебе судом .... і віддам тебе кривавій люті та ревнощам (Єз. 16, 37-38).
Але потім, коли Його гнів вщухне, Він з милості Своєї укладе зі Своїм народом, примиреним і очищеним випробуваннями, вічний Заповіт. У передвістя Нового Заповіту пророк каже, що після цього примирення ніхто не відповідатиме за гріхи батьків, як того вчив Старий Заповіт, але що кожного судитимуть так, як він постане перед Господом: якщо той, хто чинить беззаконня, вирішить зректися гріхів і навернеться до Бога, щоб прийняти від нього нове серце та новий дух, то він живий буде і не вмре, бо Господь не хоче смерті грішника, а щоб він відвернувся зі своєї дороги та й був живим (Єз. 33, 11).
Але і після стількох відступництв і зрад Господь не обрушує на Свій народ всю Свою лють і не винищує його заради імені Свого (Єз. 20). Він обіцяє, що після закінчення терміну вигнання, посланого їм як настанова, він виведе юдеїв із середовища іноплемінних народів і запанує над Ними рукою міцною і м'язом простягнутим (Єз. 20, 33). І тоді поверне синів Ізраїлевих у землю їхніх батьків, щоб служили Йому на Його святій горі в сльозах розбиття. Але перш ніж здійсниться це примирення, годиться все ж таки, щоб меч гострий у руках Господа винищив несправедливого і беззаконного (Єз. 21, 3-LXX).
За рік до падіння Єрусалима (588) Господь оголосив, що місто крові буде віддано вогню, як вкритий накипом казан ставлять на вогонь, щоб накип зійшов із нього (Єз. 24). Того року раптово померла дружина Єзекиїля, утіха очей його; але Господь заборонив йому показувати свою скорботу. Наступного дня пророк оголосив людям, що вони так само втратять найдорожче і що нещастя впадуть настільки раптово, що не буде часу нарікати і плакати.
Деякий час по тому після падіння Єрусалима (587) один із тих, хто врятувався, досяг Тель-Авіва і розповів про руйнування міста (Єз. 33, 21). І знову пророк був вражений німотою, а потім заговорив, щоб зруйнувати помилкові сподівання тих, хто врятувався втечею, передбачивши, що лиха на цьому не закінчаться, і вся країна буде спустошена. Потім він урочисто викрив пастирів Ізраїлю: царя, священиків і вождів за їхні злодіяння і жадібність, за те, що вони пасли себе самих, замість того щоб пасти свій народ. Він виголосив, що Господь знову буде пасти Свою отару і стане Пастирем Свого народу, щоб привести в Землю Обітовану і пасти на високих горах Ізраїлевих (Єз. 34).
Коли закінчиться вигнання, в Ізраїлі більше не буде царів, тому що в ту епоху Господь Сам запанує над Своїм народом через нового Давида, Доброго Пастиря (пор.: Ін. 10, 11-18): І Я, Господь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них (Єз. 34, 24) і буде в них пастирем (Єз. 34, 23).
Ізраїль знеславив ім'я Боже, розпустуючи з язичниками, але Господь пощадить народ заради імені Свого, і освятить велике ім'я Своє, і дізнаються народи, що Господь є Бог, коли виявить Він на Ізраїлі святість Свою. Бог через пророка сповістив, що поверне народ із вигнання, очистивши від усякого бруду: І дам вам серце нове, і дух новий дам вам, і візьму з плоті вашої серце кам'яне, і дам вам серце тілесне (Єз. 36, 26). Він вкладе в них Дух Свій, щоб вони ходили в заповідях Його і дотримувалися Його статутів, оновлений народ помножиться, як велике стадо жертовних овець (Єз. 36, 37).
Коли Єзекиїль перебував серед юдеїв-вигнанців, вражених звісткою про прийдешнє лихо, він був Духом перенесений і поставлений посеред поля, повного висохлих кісток. І Господь велів йому проректи пророцтво про ці кістки і сказати їм: Я введу дух у вас, і оживете... І тільки-но було вимовлено ці слова, як пролунав шум, кістки стали зближуватися і покриватися жилами, плоттю і шкірою. Але духу в них не було.
Господь сказав: Виречи пророцтво духу, виречи пророцтво, сину людський, і скажи: «Від чотирьох вітрів прийди, дух, і дохни на цих убитих, і вони оживуть» (Єз. 37,9). І увійшов у них дух - вони ожили і піднялися на ноги, подібно до великого полчища. Потім Господь пояснив, що ці рештки - дім Ізраїлів, кістки якого висохли і який подібний до мертвого, але який повернутий Ним до життя, щоб знову бути введеним у свою землю.
Це пророцтво про близьке майбутнє мало, однак, й інший сенс, що готував уми до віри у воскресіння по плоті3.
Чотирнадцять років по тому після падіння Єрусалима (573) пророка Єзекиїля у видіннях перенесли до Палестини, і його поставили на високій горі обличчям до міста, яке оновилося і збільшилося в розмірах. Йому з'явився якийсь чоловік, що має в руках лляну мотузку і тростину для вимірювання, і виміряв Храм. Коли ці священні вимірювання було здійснено, пророка перенесли до брами, зверненої на схід, і він побачив Славу Божу, яка входила до Храму через східну браму з великим шумом і сяйвом. Увійшовши у внутрішнє подвір'я, сповнене цієї Слави, Єзекиїль почув голос Божий, який промовляв: Це місце престолу Мого, а це - місце для стоп Моїх, де Я буду жити серед Ізраїлевих синів на віки вічні (Єз. 43, 7). Господь велів пророкові записати всі виміри Храму, щоб сини Ізраїлеві засоромилися своїх беззаконь і, покаявшись, вірно слідували велінням нового Закону. Він додав, що східна брама Храму, через яку Слава Божа увійшла в нього, має бути зачинена на віки і що князь-месія, новий Давид, сяде в ній, щоб їсти хліб перед Господом (Єз. 44, 1-3).
Храм був звернений на схід, і біля входу з-під порога текла вода, що перетворювалася на потік, а потім на повноводну річку. На її берегах росли густолисті дерева, ця річка зрошувала все навколо і робила землю родючою. Потім Господь показав своєму пророкові, що розділить на рівні уділи Палестину для дванадцяти колін Ізраїлевих. A посередині розташується Єрусалим, на ділянці, присвяченій Господу, і буде ця ділянка віддана священикам і левитам; а частка князя буде простягатися на схід і на захід від священної землі. А Град буде квадратної форми, з дванадцятьма воротами, і ім'я його відтепер буде «Господь там» (Єз. 48, 35). Воно означає, що Господь навіки перебуватиме серед людей.
Розповідають, що пророк Єзекиїль вигнав людей племені Гадова, які чинили нечестя, пославши їм змій, які вбили їхніх дітей і худобу їхню. Він пророкував їм, що вони не покаються у своїх злочинах і тому не повернуться в землю батьків. Тоді сини Гадови, не бажаючи слухати викриттів від людини Божої, побили його камінням. Можливо, він був похований у гробниці Сіма і Арфаксада поблизу Багдада.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".
1. Ці чотири істоти часто тлумачилися святими отцями як чотири євангелісти і стали, у відповідному порядку, їхніми символами. Вважають також, що чотири істоти є символи сил душі. Святий Макарій Єгипетський (Бесіда I) вважає, що це видіння зображує таїнство душі, яка прийняла Христа і стала престолом Його Слави. Як Херувими «багатоочі», так і душа вся стає «оком» і служить колісницею Духові, що править нею і веде туди, куди Йому завгодно.
2. У Біблії вживається слово, яке в давнину позначало сплав золота і срібла. Цей образ тлумачать отці як нерозривний союз Божественного (золото) і людського (срібло) в Ісусі Христі, при тому що кожна з природ повідомляє іншій свої властивості.
3. Це пророцтво читається наприкінці утрені Великої Суботи, свідчачи про те, що Воскресіння Христа покликане виконати пророцтво Єзекиїля.