1 Кор., 158 зач., XV, 1 – 11.

1. Звіщаю вам, браття, благовiстування, яке я благо­вiстив вам, яке ви i прийняли, в якому i утвердилися, 2. яким i спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовiстив вам, коли тiльки не марно увiрували. 3. Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Хри­стос помер за грiхи нашi, за Писанням, 4. і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, 5. i що явився Кифi, потiм одинадцятьом; 6. потiм явив­ся бiльш як п’ятистам браттям одночасно, бiльшiсть яких живуть i донинi, а деякi й померли; 7. по­тiм явився Якову, також усiм апос­толам; 8. а пiсля всiх явився i менi, мов якомусь виродковi. 9. Бо я найменший з апостолiв i недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. 10. Але благодаттю Божою я є те, що є; i благодать Його в менi не була марною, та й потру­дився я бiльше за них усiх: тiльки не я, а благодать Божа, яка зi мною. 11. Проте чи я, чи вони, ми так про­повiдуємо, i ви так увiрували.