5. Але я думаю, що я нi в чому не менший від великих апостолiв: 6. хоч я i неук у словi, але не в пiзнаннi. Втiм, ми у всьому цiлком вiдомi вам. 7. Чи згрiшив я тим, що принижував себе, щоб пiднести вас; бо безвiдплатно проповiдував вам Євангелiє Боже? 8. Вiд iнших церков я одержував плату для служiння вам; а перебуваючи у вас, хоч i терпiв нестаток, нiкому не докучав, 9. бо нестаток мiй поповнили браття, що прийшли з Македонiї; та й у всьому я старався i постараюсь не бути для вас тягарем. 10. По iстинi Христовiй, що в менi, скажу, що ця похвала не вiдбереться вiд мене в країнах Ахайї. 11. Чому ж я так чиню? Чи тому, що не люблю вас? Боговi вiдомо! Але так роблю i так робитиму, 12. щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, у тому виявились такими ж, як i ми. 13. Бо такi лжеапостоли — лукавi працiвники, що набирають вигляду апостолiв Христових. 14. I не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела свiтла, 15. а тому не велика рiч, коли й слуги його набирають вигляду служителiв правди; але кiнець їх буде по дiлах їхнiх. 16. Ще скажу: нехай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то приймiть мене хоч як нерозумного, щоб i менi скiльки-небудь похвалитися. 17. А що кажу, то кажу не в Господi, але нiби в безумствi при такiй вiдвазi на похвалу. 18. Як багато хто хвалиться за плоттю, то i я буду хвалитися. 19. Бо ви, люди розумнi, охоче терпите нерозумних: 20. ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, коли хто б’є вас в обличчя. 21. Hа сором скажу, що на це у нас не вистачало сили. А коли хто смiє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смiю i я.