25 серпня
2016 р.
Архієреї, понад сто священиків і майже дві тисячі вірян простилися з настоятелем Лемешівського монастиря
Як повідомлялося раніше, 24 серпня, на 56-му році життя, після тривалої хвороби, відійшов у вічність настоятель Свято-Іоанно-Богословського Лемешівського чоловічого монастиря. архімандрит Феодосій (Шклярук).

25 серпня у Іоанно-Богословському храмі Лемешівської обителі відбулася заупокійна Божественна літургія, яку звершили митрополит Вінницький і Барський Симеон та архієпископ Городницький Олександр. У богослужінні взяли участь 70 священиків з Вінницької, Хмельницької, Житомирської, Могилів-Подільської, Тульчинської, Херсонської та інших єпархії. 

По закінченню літургії на подвір’ї перед храмом відбулося відспівування архімандрита Феодосія. Майже дві тисячі вірян, які є духовними чадами спочилого пастиря, молилися за упокій о. Феодосія разом з владиками і священиками, яких на погребіння зібралося вже понад сто чоловік.

Після завершення чину погребіння, митрополит Симеон звернувся до присутніх з архіпастирським словом. Владика нагадав основні віхи життя архімандрита Феодосія. Особливо він наголосив на моральних, людських і духовних якостях спочилого пастиря, які приваблювали до нього сотні і тисячі людей, які ставали його духовним чадами.

Архімандрит Феодосій був мудрим пастирем, прекрасним адміністратором, чуйною людиною і молитвенником. Він заснував монастир, який щороку зростав і примножувався, але головне, на чому наголосив митрополит Симеон, це те, що о. Феодосій зумів збудувати духовний храм своєї душі і допомагав будувати його іншим.

Після тривалого прощання погребальна процесія вирушила через Святі Ворота обителі до монастирського кладовища, яке нещодавно трудами архімандрита Феодосія було влаштоване на колишньому закинутому церковному кладовищі. Тут, біля олтарної стіни збудованого стараннями спочилого пастиря храму на честь преподобного Марка Гробокопателя, й було поховано архімандрита Феодосія, згідно його заповіту.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Архімандрит Феодосій (Шклярук Федір Михайлович) народився 18 червня 1961 року в с. Юрківці Немирівського району в багатодітній селянській родині. Батьками був вихований у православній вірі, з дитинства відвідував храм, полюбив церковні богослужіння, навчився читати церковно-слов’янською і співав на криласі. 

Священики Вінницької єпархії полюбили юнака, який гарно співав і відмінно знав богослужбовий устав, що на той час для молодої людини було рідкістю. Федора запрошували у різні храми, особливо на святкові служби. Він не лише виконував обов’язки псаломщика, а й міг у разі потреби замінити регента хору. Хоча хлопець і не навчався нотній грамоті, але мав чудовий музичний слух і знав напам’ять голосові партії багатьох богослужбових піснеспівів. 

У 1984 році Федір отримав перше офіційне призначення на посаду псаломщика Свято-Успенського храму с. Маньківка Тульчинського району. У 1989 році тодішній Керуючий Вінницькою єпархією митрополит Агафангел (нині - митрополит Одеський і Ізмаїльський) рукопоклав Федора Шклярука у сан диякона. Хіротонія відбулася 5 листопада у тодішньому кафедральному соборі на честь Різдва Пресвятої Богородиці. 28 грудня того ж року митрополит Агафангел звершив чернечий постриг Федора Шклярука, який отримав ім’я Феодосій на честь преподобного Феодосія Печерського. 

11 березня 1990 року ієродиякон Феодосій був рукопокладений у священицький сан. А вже 16 березня ієромонах Феодосій був призначений на пастирське служіння у щойно відкритий після десятиліть безбожних гонінь Свято-Троїцький жіночий монастир у смт. Браїлів Жмеринського району. 

Багато трудів довелося понести о. Феодосію у обителі, яка потребувала як відбудови монастирських храмів і корпусів, так і відродження духовного життя. За сумлінні труди, у серпні 1991 року, ієромонах Феодосій був удостоєний права носіння золотого наперсного хреста. У червні 1992 року був возведений у сан ігумена, а у квітні 1993 року – у сан архімандрита. Цими нагородами Церковне священноначалля відзначило ревність архімандрита Феодосія на пастирській ниві. Але головною нагородою для священика і монаха був дар молитви і любові до людей, якими о. Феодосія рясно обдарував Господь. Це відчували своїм серцем церковні люди, які нескінченним потоком текли до келії о. Феодосія, щоби отримати від нього пораду, духовну допомогу і молитовну підтримку. 

Як це завжди буває, дияволу не подобається, коли людина духовно зростає і допомагає іншим ставати ближчим до Бога. Використовуючи свою хитрість та різні життєві обставини ворог роду людського намагається зашкодити подвижнику. Не оминула така доля і архімандрита Феодосія. У 1999 році він йде з Браїлівського монастиря. Це засмутило багатьох духовних чад батюшки. Але Господь невдовзі обернув цю скорботу на радість. 

Короткий час архімандрит Феодосій побув настоятелем Свято-Усікновенського Лядівського монастиря, потім був переведений у Шаргородський Свято-Миколаївський монастир. Але вже в жовтні 1999 року, з благословення архієпископа Макарія (Свистуна) архімандрит Феодосій (Шклярук) заснував новий чоловічий монастир у с. Лемешівка Калинівського району. 

Один лише Бог знає, скільки трудів, поту і сліз коштувало о. Феодосію збудувати монастир, маючи на початку лише напівзруйнований колишній панський будинок і постіно відчуваючи насторожене ставлення місцевих мешканців. На перших порах мало хто вірив, що монастир у Лемешівці відбудеться, адже скільки є в Україні монастирів з поважною віковою історією, які не можуть відродитися і стоять напівпусті – майже без братії і без духовного життя!

З Божою допомогою о. Феодосій за короткий час не лише зібрав навколо себе ченців, але й збудував кілька храмів, влаштував численні скити у Лемешівці. Дуже скоро після прибуття о. Феодосія Лемешівка перетворилася на паломницький центр. Сюди приїздили люди, які чули про доброго батюшку авву Феодосія, котрий має мудрість, любов, співчуття і дар молитви. Приїхавши одного разу, вони назавжди пам’ятали дорогу обитель, де був їх духовний наставник, який допомагав знайти головну дорогу християнина – дорогу до Бога. 

За свої труди на Христовій ниві архімандрит Фелодосій, за поданням митрополита Вінницького і Барського Симеона, у 2015 році Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України був удостоєний права носіння другого хреста з прикрасами.

За постійним оптимізмом і добрим гумором, о. Феодосій приховував від інших людей страждання, які він терпів ще з дитинства від різних хвороб, що з роками лише примножувалися. Саме тривала хвороба стала причиною того, що 24 серпня 2016 року, на 56-му році життя, перестало битися серце архімандрита Феодосія. 

Відспівування настоятеля обителі звершили архієреї: митрополит Вінницький і Барський Симеон і архієпископ Городницький Олександр у спів служінні численного духовенства з різних єпархій. 

Похований архімандрит Феодосій (Шклярук) 25 серпня на монастирському кладовищі у с. Лемешівка, біля олтарної стіни побудованого його стараннями храму на честь преподобного Марка Гробокопателя Києво-Печерського.

Прес-служба Вінницької єпархії