23 травня
2020 р.
Слово митрополита Вінницького і Барського Симеона у Неділю про сліпого

Дорогі брати і сестри, Христос воскрес!

В шосту неділю після Пасхи під час Божественної літургії читається уривок з Євангелія від Іоанна, в якому розповідається про ще одне чудо, яке звершив Господь наш Ісус Христос – чудо зцілення сліпонародженого.

Ця подія відбулася в Єрусалимі. Євангелист розповідає, що Христос йшов вулицями міста разом з учнями і побачив сліпого, який просив милостиню. Ученики запитали в Нього: Учителю, хто згрішив, — він чи батьки його, що сліпим народився? Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі.

Церква вчить нас, що немає людини, яка б під час свого земного життя не згрішила. Безгрішним є лише один Бог. Що ж тоді можуть означати ці слова Христа? Пояснення дає святитель Іоан Золотоуст, який каже: «згрішив і він, і батьки його, але Господь вказує, що не в цьому причина його сліпоти». Досвід Церкви і приклади з житій святих свідчать про те, що іноді Господь посилає хвороби для того, щоби випробувати людину і нагородити її за терпіння, або для того, щоби явити на ній Свою могутність і силу, щоби увірувала вона і ті, хто побачать дію Божої сили.

Так було і цього разу. Христос плюнув на землю, зробив суміш і помазав нею очі сліпому. І сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам (її назва означає: посланий). Він пішов і вмився, і прийшов зрячим.

Силоамська купальня, до якої послав Господь сліпого, була влаштована на джерелі, що витікало з-під священної Сіонської гори, яка була місцем особливої присутності Божої в Єрусалимі. Тому вважалося, що це джерело було дароване Богом або послане Своєму народові, як особливе благодіяння.

Зцілення сліпонародженого - це єдиний випадок, описаний в Євангелії, коли Господь для того, щоби здійснити чудо, використовує природні речовини.

Розмірковуючи над цим, святитель Миколай Сербський каже, що не зайвим є те, що люди, хворіючи, шукають допомоги в природних ліках і мінеральних водах. Але все ж таки, вони повинні знати, що всі природні ліки і всі мінеральні води є слугами Божої сили. Без цієї Божої сили всі ліки - ніщо, і всі купальні - стояча вода.
І дійсно, скільки сліпих досі вмивалося в купальні Силоам, але не отримали бажаного результату. Можливо, і сліпонароджений вмивався в ній, але без успіху. Його зцілила Сила Христова, а не купальня Силоам. Без сили Христової він міг би щодня вмиватися в цій купальні і повертатися додому сліпим.

Коли сліпий повернувся зрячим, то сусіди і ті, що бачили його раніше, коли він був сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив? Одні говорили, що це той; інші ж — що схожий на нього. Він же сказав: це я. І цим засвідчив про диво, здійснене над ним Христом. Але, напевно, ні сам сліпий, ні більшість з тих, хто стали свідками його прозріння, до кінця не усвідомлювали велич цього дива.

Подумайте лише, що людина була від народження сліпою! Вона ніколи не бачила нічого! І раптом, отримавши можливість бачити, вона стала дивитися на світ так, немовби у неї вже була ця здатність. За законами людської природи, світло цього видимого світу повинно було буквально осліпити його знову. Згадайте, як поступово відкривають очі хворим після того, як зробили на них операцію. Крім того, цей чоловік, як немовля, мав би вивчати світ, який його оточує, і як дитина поступово дізнаватися, ким і чим є істоти і предмети, які він вперше побачив очима, а не відчув на дотик. Але велич дива, яке здійснив Христос, була в тому, що сліпонароджений відразу побачив світ і побачив так, немов завжди звично на нього дивився.

Фарисеї і храмові служителі в чудо не повірили і, допитуючи то батьків сліпонародженого, то його самого, намагалися з'ясувати, у чому обман і викрити їх у брехні! Але в підсумку зцілений в простодушності своїй викрив їх, кажучи: «Це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. Грішників Бог не слухає, а хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає. Споконвіку не чувано, щоби хтось відкрив очі сліпому від народження. Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити». Вражені фарисеї вигнали його з роздратуванням: «У гріхах ти весь народився, і чи тобі нас вчити!»

Христос, дізнавшись, що його вигнали, Сам знайшов його і запитав: «Чи віруєш ти в Сина Божого? Той відповів: «Хто ж це, Господи, щоб я вірував у Нього?» Ісус сказав йому: «І ти бачив Його, і Він говорить з тобою». Він відповів: «Я вірую, Господи!» І вклонився Йому.

Ось таку історію пропонує нам вислухати в цю шосту неділю після Пасхи Церква. І не просто вислухати, а й поміркувати над нею. Що вона означає для нас? Що в ній окрім розповіді про велике диво є повчального?

Поміркуємо над тим, що всі люди в духовному плані є сліпонародженими, і деяких з людей Господь зціляє від цієї духовної сліпоти. Чому не всіх, а лише деяких? Так само можна було б запитати і щодо єрусалимського сліпого. Чому лише його одного зцілив Господь? Тим більше, що він Христа не знав і не просив цього робити. Відповідь дає сам Христос. Одного разу Він каже Своїм учням: «Я обрав вас від світу». Отже, Господь Сам обирає. Але кого?

Апостол Павел пише в одному зі своїх послань: «Тепер вже не я живу, але живе в мені Христос». Ось кого обирає Спаситель: тих, хто може відкинути себе і стати оселею для Бога.

Духовне прозріння – це великий дар, який дозволяє нам помічати власні немочі і гріховну недосконалість світу і в той же час бачити шлях до спасіння і Царства Божого. Христос зціляє нашу духовну сліпоту, щоби ми могли прийти до Нього і вклонитися перед Ним як перед нашим Спасителем.

Духовне прозріння це дар, який стає для християн випробуванням. Згадайте фарисеїв, котрі накинулися на зціленого сліпого. Поки він був сліпим, їм не було діла до нього, а коли прозрів, почалися допити, глузування і погрози. Так буває і з християнами, яких часто не розуміє світ. Але в цьому немає нічого дивного. Христос казав Своїм учням: «Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ».
Господь дає нам прозріння і сили йти до Нього, щоби вклонитися Йому, увійти в радість Його і побачити своїми очима – і духовними, і тілесними, те, що Бог приготував для люблячих Його.

Христос воскрес! Воістину Христос воскрес!