Митрополит Вінницький і Барський Симеон

Сан
Митрополит
Прізвище, ім’я, по батькові
Симеон (Шостацький)
Дата народження
Місце служіння
Вінницько-Барська єпархія
Освіта
Київська Духовна Академія
Вінницький медичний інститут
Дата хіротонії
Дияконська хіротонія
Священницька хіротонія
Єпископська хіротонія

Митрополит Вінницький і Барський Симео́н (світське ім’я — Володимир Іванович Шостацький; нар. 3 листопада 1962, с. Райківці Хмельницького району Хмельницької області) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української Православної Церкви у складі Московського Патріархату), постійний член синоду.

Життєпис:

Володимир Іванович Шостацький народився 3 листопада 1962 року в селі Райківці в селянській родині.

1980 року закінчив середню школу, служив в армії до 1982 року. З 1983 по 1987 роки навчався у Вінницькому медичному інституті, з 1987 по 1991 — у Московській духовній семінарії.

Служіння в УПЦ (МП):

6 грудня 1990 року в Московському Даниловому монастирі пострижений у чернецтво з ім'ям Симеон на честь Симеона Стовпника. 14 січня 1991 року був зведений у сан ієродиякона, 28 квітня — в сан ієромонаха. З 1990 по 1994 роки був доглядачем за Патріаршої резиденції в Даниловому монастирі.

1994 року став ризничним Києво-Печерської лаври і вступив до Київської духовної академії. 7 квітня 1995 року зведений у сан ігумена, 23 листопада того року — в сан архімандрита.

Єпископське служіння:

4 травня 1996 року висвячений на єпископа Володимир-Волинського і Ковельського, керівника новоствореної Володимир-Волинської єпархії.
10 травня 2002 року зведений у сан архієпископа.

Рішенням Священного Синоду Української православної церкви від 10 червня 2007 року призначений архієпископом Вінницьким і Могилів-Подільським, керівником Вінницької єпархії.

9 липня 2011 року зведений у сан митрополита.

Єдиний із 83 учасників Собору УПЦ (МП), який не підписав постанову екстреного Синоду від 13 листопада 2018 року, який відбувся в Києво-Печерській лаврі і на якому було прийнято рішення про визнання неканонічним рішення Синоду Константинопольського патріархату стосовно українського церковного питання.

Служіння в Православній Церкві України:

15 грудня 2018 року взяв участь у Об'єднавчому соборі та створенні помісної автокефальної Православної церкви України. Був одним із кандидатів на посаду предстоятеля, проте на виборах поступився митрополиту колишньої УПЦ КП Епіфанію, посівши за результатами голосування 2 місце.

Разом із колишніми предстоятелями УПЦ КП Філаретом (Денисенком) та УАПЦ Макарієм (Малетичем), став довічним членом Синоду новоутвореної церкви.

Нагороди:

Державні:

Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (13 січня 2019) — за значний внесок в утвердження духовності, милосердя та міжконфесійної злагоди, вагомі особисті заслуги у розбудові незалежної Православної Церкви України, багаторічне сумлінне служіння Українському народові.

Орден «За заслуги» III ст. (13 листопада 2002) — за вагомий особистий внесок у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, активну миротворчу та благодійну діяльність.

Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу.

Церковні:

Ювілейний орден «Різдво Христове — 2000» І ступеня (2000);

Орден святої рівноапостольної Марії Магдалини (Польська православна церква).