Преподобномученик Макарій Канівський, архімандрит Овруцький, Переяславський

Преподобномученик Макарій Канівський народився в благочестивій родині Токаревських у м. Овруч у 1605 році. Сім'я Токаревських ревно дотримувалась Православ'я, і, ще будучи хлопчиком, святий вирішив присвятити своє життя Церкві.

Юнак прийняв постриг в Овруцькому монастирi. В 1638 р. Митрополит Київський Петро Могила призначив його настоятелем Кам'янецького Воскресенського монастиря. 33 роки святий Макарій керував братією спочатку Воскресенського, а потім Куп'ятицького, Пінського і Овруцького монастирів. У 1671 році турки, підкуплені уніатами, зруйнували Овруцький монастир. Преподобний увійшов тоді до числа братії Києво-Печерської Лаври. Потім він був призначений настоятелем Канівського монастиря, що з його приходом став тверди нею Православ'я.

5 вересня 1678 турки увірвалися в Канівський монастир. Преподобний Макарій зустрів ворогів з хрестом у руках на паперті храму, в якому зачинилися братiя i народ.

Турки вимагали від преподобного вiдкрити храм і видати їм монастирські скарби. Почувши відповідь святого, що його скарб на Небі, розлючені розбійники повісили настоятеля за руки і за ноги між двома стовпами, а потім почали катування. Через два дні преподобномученику відрубали голову, а храм разом з усім, що знаходився в ньому, народом спалили. Полум'я не знищило тіла преподобномученика, його поховали на місці згарища. У 1688 році мощі святого були знайдені нетлінними і перенесені в Переяславський Вознесенський монастир.

У 1942 році мощі перенесли в Троїцьку Церкву м. Черкаси, а з 1965 року вони знаходяться в храмі на честь Рiздва Пресвятої Богородиці в тому ж місті.

Пам'ять преподобномученика Макарія звершується двічі: 20 вересня - на день його кончини і 26 травня - на день перенесення його святих мощей.

Тропар, глас 8:

До всечесної раки багатоцілющих мощей твоїх, преподобномученику Макарію, ми, грішні, зі зворушливістю притікаючи, дар зцілення приймаємо. Ти бо завжди виточуєш хворим здоров'я, печальним утіху і всіх, хто шанує тебе, виконуєш прохання, благаючи Христа Бога, щоб Він спас душі наші.

Кондак, глас 2:

Посницьке і рівноангельне твоє житіє ти показав своїми подвигами і став співжителем ангелів, богоблаженний Макарію, з ними не переставай молитися Христу Богу за всіх нас.