Пророк Ілля

Святий великий пророк Ілля, Ангел у плоті, який отримав від Бога владу відкривати і закривати небеса, народився в місті Фесве у землі Ґалаадській у IX ст. до Р.Х. За переказами, при народженні немовляти його батько бачив, як сяючі чоловіки сповивали дитину вогнем і, називаючи її на ім'я, годували полум'ям вогненним — символом ревнощів про Господа, який наповнюватиме все його життя. З дитячих років суворо дотримувався Ілля всіх приписів закону і непорочним ходив перед Богом, у постійному пості та гарячій молитві, які вогнем палили його душу і зробили зразком подвижницького життя.

Цар Ахав, зійшовши на престол Північного царства, що виникло після розколу при Ієровоалі, впадав у ті ж гріхи, що і його попередники. Спокушаємий своєю дружиною, безбожною Ієзавелью, він переслідував пророків і всіх вірних Богу людей і став поклонятися хибним богам - Ваалу і Астарті. Пророк Ілля прийшов до царя і викрив його такими словами: Живий Господь, Бог Ізраїлів, перед яким я стою. У ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба що за моїм словом! (3 Цар 17,1). З волі пророка на землю, мов лихоманка, обрушилася жахлива посуха: все було висушене, спустошене, спалене; чоловіки, жінки, діти, домашні тварини, дикі звірі — усі вмирали з голоду, джерела пересихали, рослини в'янули, ніщо не уникло лиха, яке Господь наслав на народ ізраїльський, щоб тоді звернувся до Нього з покаянням.

За велінням Господа пророк, одягнений лише в овечу шкуру і шкіряну пов'язку стегна, покинув царство Ізраїльське і пішов до потоку Хорраф (Керит), що проти Йордану. Водою з нього пророк вгамовував спрагу. Господь послав до нього воронів — птахів, яких юдеї вважають нечистими та ворожими тим, кого вони самі породили, щоб вранці приносили Іллі хліб, а ввечері м'ясо. Таким чином Господь схиляв його бути милосердним до страждаючого народу. Коли вичерпалося і це джерело, Господь послав Свого раба в Сарепту Сидонську, виявляючи йому на шляху всі згубні наслідки посухи, щоб знову закликати до співчуття.

І прийшов він до бідної вдови-язичниці, що збирала дрова, щоб приготувати хліб для себе та свого сина. Хоча жінка перебувала в крайній нужді, вона не знехтувала обов'язком гостинності і на прохання пророка приготувала для нього коржик з борошна і масла, що залишилося. В нагороду за гостинність за словом пророка глечики з борошном і олією в її будинку не вичерпувались доти, доки дощ не пролився на землю. Через кілька днів після того, як Ілля знайшов притулок у вдовиці, її син помер. Жінка, сумуючи, звинуватила людину Божу, що це він приніс у її дім нещастя. Тоді Ілля взяв померлого і піднявся з ним до своєї кімнати. І тричі простягнувшись над юнаком, він звернувся до Господа і сказав: «Господи Боже мій! Нехай вернеться душа отрока цього в нього! І почув Господь голос Іллі, і юнак ожив (3 Цар 17, 21-22). Живим повернув Ілля юнака матері, таким чином пророкуючи про воскресіння мертвих.

Три роки посуха спустошувала округу, і багато хто помер від неї, але Господь, шануючи слово Свого пророка, не бажав змилосердитися, доки Ілля не зрозуміє, що Він жадає не смерті грішників, але їхнього навернення (пор.: Єз 33. 11). Він послав пророка до царя Ахава, щоб розповісти йому про швидке припинення посухи. Цар, побачивши Іллю, здивувався, що той, кого він шукав усюди, добровільно прийшов до нього. Ілля сказав Ахаву, щоб він наказав усьому ізраїльському народові зібратися на горі Карміл. Людина Божа покликала туди чотириста п'ятдесят пророків Ваалових та чотириста пророків із священних дібрів безбожної Ієзавелі. Коли всі зібралися, Ілля сказав людям: «Чи довго ви кульгатимете на обидва коліна ваші? Якщо Господь Бог є Бог, слідуйте Йому! Якщо ж Ваал є бог ваш, то йдіть за ним! Після цього він послав за двома тільцями для жертвоприношень і наказав покласти їх на сухі дрова, але не розпалювати вогню самим, а запалити полум'я молитвою. Він дав лжепророкам першими принести жертву. З ранку до полудня вони закликали ім'я Ваала. Ілля глузував з них, спонукаючи кричати голосніше: може, їхній бог заснув або зайнятий іншою справою, якщо не чує.

Коли настав вечір, пророк узяв дванадцять каменів і збудував із них жертовник, на який поклав бичка, належним чином розділеного на частини, і наказав лити воду на жертовник, доки вона до країв не наповнить рів. І, повернувшись до неба, закричав Ілля, закликаючи Бога Авраама, Ісака та Якова. І зійшов із неба вогонь, знищивши жертву, дрова та воду. Побачивши це, увесь народ упав обличчям на землю, волаючи: «Воістину Господь є Бог!» За наказом Іллі лжепророків затримали, і людина Божа сама відвела їх до потоку Кісона і заколов.

Після цього він сповістив Ахаву, що посуха незабаром припиниться, а потім зійшов на вершину гори Карміл. Нахилившись до землі, поклав він своє обличчя між своїми колінами і почав молитися. Сім разів посилав він слугу дивитися на обрій над морем — на сьоме з'явилася хмара, небо потемніло і пішов сильний дощ, виливаючи на землю благословення небесне.

Цариця Ієзавель, дізнавшись про погублення її пророків, страшенно розгнівалася і поклялася помститися Іллі. Пророка, що не злякався безлічі язичницьких жерців, залишила Божа милість, і, гнаний страхом, він утік у Вірсавію, в царство Юдейське. Виснажений переходом через пустелю, він сів у тіні дерева і почав просити Бога смерті для себе. Тоді явився йому Ангел Господній і дав коржик і глечик води. Укріплений Божественною допомогою, сорок днів йшов він пустелею до Хорива, вершини гори Божої. Він пройшов до печери, і вночі Господь звернувся до нього. І відповів Ілля: Я ревнував за Господа Бога Саваофа, бо Ізраїлеві сини залишили заповіт Твій, зруйнували Твої жертовники, і пророків Твоїх убили мечем. Залишився я один, але й душі моєї шукають, щоб відібрати її (3 Цар 19. 10). Господь наказав йому вийти з печери і зійти на гору, щоб побачити Його. І спочатку піднялася сильна буря, що руйнувала гори та розбивала скелі; після урагану був землетрус, але в ньому не було Господа; після землетрусу йшов вогонь, але й у ньому не було Господа. Після вогню чути було звук легкого вітерця. Почувши його, Ілля закрив своє обличчя плащем і вийшов із печери, бо в легкому вітерці був Господь. Він відкрив пророкові, що він не самотній: сім тисяч із ізраїльського народу не схиляли колін перед Ваалом. І наказав Він йому повернутися тим самим шляхом і помазати Хазаїла царем Сирійським, а Охозію — Ізраїльським, а Єлисея помазати пророком. Знайшовши Єлисея, що орав землю дванадцятьма парами волів, Ілля поклав на нього свій плащ і назвав своїм учнем.

Цар Ахав продовжував вершити безбожні справи і заволодів виноградником ізраїльтянина Навуфея, умертвивши його за порадою Ієзавелі. Пророк Ілля, який деякий час зберігав мовчання, по волі Господа вирушив у Самарію і сказав цареві: «На тому самому місці, де пси лизали кров Навуфея, пси лизатимуть і твою кров, і в крові твоїй будуть омиватися блудниці». Він сказав також, що лихо обрушиться на весь дім Ахава і що Ієзавель з'їдять пси перед домом ізраїльтянина. Почувши ці слова, Ахав покаявся: він зняв з себе одяг, одягнувся у веретище і наклав на себе піст. Покаяння Ахава здобуло силу перед Господом, і через Свого пророка Він сповістив, що відкладе свій гнів до царювання його сина.

Незабаром Ахав помер, і на престол зійшов його безбожний син Охозія. Одного разу, сильно захворівши, він відправив послів до оракула Веельзевула в Аккарон (Екрон). На шляху перед ними з'явився пророк Ілля і сказав, що цар уже більше не видужає. Коли вони передали це послання, описавши пророка, цар, зрозумівши, що йшлося про Іллю, відправив п'ятдесят воїнів узяти його під варту. Але двічі за наказом пророка з неба сходив вогонь і спалював їх. Третьому воєначальнику, що благав пощадити його, Ілля підкорився і, прийшовши до царя, сповістив, що того наздожене загибель за надію на хибних богів. Незабаром Охозія помер.

Після нього царем над Ізраїлем став його брат Іорам. За дванадцять років правління він скасував культ Ваала, але не припинив повністю гріх Ієровоама, який викликав розкол у народі Божому, і заохочував поклоніння ідолам. Тому Господь наслав лихо на дім його і виконав пророцтво, промовлене Ілією в царювання Ахава: внаслідок змови проти Іорама на престол зійшов Ієху. Він увійшов у місто Ізреєль і вбив Ієзавель, викинувши її з вікна. Кров нечестивої жінки окропила стіну, і собаки пожерли її тіло, перш ніж його змогли поховати.

Після п'ятнадцяти років пророчого служіння, виконавши покладене на нього Господом, Ілля вирушив із міста Галгала у Вефіль. Його супроводжував Єлисей, який відмовився покинути наставника. Звідти вони попрямували до Ієрихону. Дійшовши до берега Йордану, Ілля взяв свою милоть, звернув і вдарив нею по воді. Вода розступилася, і пророки посуху пройшли річкою. Єлисей просив вчителя, щоб пророчого духу було в ньому вдвічі більше, ніж в Іллі, і отримав відповідь: «Якщо побачиш, як я буду від тебе взятий на небо, буде по-твоєму». Коли вони так йшли пустелею і розмовляли, раптом з'явилася перед ними колісниця, запряжена вогняними кіньми. Ілля зійшов на колісницю і у вихорі був узятий ніби на небо. Єлисей же вигукував: «Отче, отче, колісниця Ізраїля та кіннота його!» Він підняв плащ пророка, що впав, і двічі вдаривши по водах, перетнув Йордан. Це бачили сини пророчі, вітали його і вигукували: «Дух Іллі зійшов на Єлисея!» Піднесений з тілом на небо, Ілля прообразив Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа і кинутим на учня плащем сповістив зішестя Духа Святого в день П'ятдесятниці.

Прикрасивши собою пророчий чин і досягнувши вершини чесноти, Ілля разом з Мойсеєм і трьома апостолами був гідним у тілі побачити славу Господню в день Преображення (Мф 17), яке сповістило Друге Пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Спускаючись із гори Фавор, учні запитали Христа, чи зійде Ілля на землю до воскресіння мертвих, щоб відновити порядок речей, як навчають пророки (див. Мал 4, 5-6). Христос відповів їм: «Він уже тут, і вони не впізнали його і на свій лад обійшлися з ним», маючи на увазі Іоана Хрестителя, який був посланий у дусі та силі Іллі підготувати пришестя Господа (Лк 1,17). Як Іоан був предтечею першого пришестя Христа, Сина Господнього в тілі, так і Ілля, як вважають, буде предтечею Його славного Другого Пришестя.


За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".