25 апреля
2020 г.
Слово митрополита Вінницького і Барського Симеона у Неділю Антипасхи (Фомину Неділю)




Дорогі брати і сестри, Христос Воскрес!

Перша неділя після Пасхи називається Антипасхою, що означає «замість Пасхи». Це не протиставлення святу Пасхи, на що, як можна подумати, вказує частка «анти», що стоїть на початку слова. Це - повторення свята після того, як завершився пасхальний тиждень.

Цей тиждень в храмі проходить як один день Світлої Пасхи, коли всі богослужіння однакові і повторюють службу пасхальної ночі. Царські врата перед вівтарем відкриті і символізують Гріб Господній, від якого ангел відкинув камінь, що закривав вхід до нього, а також відкриті Воскресінням Христовим двері раю. В усі дні пасхального тижня до Антипасхи молитви на службі не читаються, а співаються, постійно звучить вітання: «Христос воскрес! Воістину воскрес!» Наступні недільні дні ми будемо називати «малою Пасхою». А ось ця перша - називається антипасха.
Цей день має ще одну назву: «Фомина неділя» або неділя апостола Фоми.

У євангельському читанні цього дня Церква згадує два явлення воскреслого Христа апостолам, під час яких Господь приходив до Своїх учнів крізь зачинені двері і показував їм Свої ребра, руки і ноги з ранами, які Він отримав на хресті.

Під час першого явлення серед учнів не було апостола Фоми. Тому він сказав іншим, які розповідали йому про те, що сталося, що він не повірить, поки сам не побачить рани від цвяхів і не вкладе свою руку у рану на ребрах Спасителя.

І ось, коли в тій же кімнаті і знов при закритих дверях, Христос явився апостолам, Він запропонував Фомі здійснити те, чого він прагнув, - тобто самому переконатися, що рани Спасителя справжні, і що Він дійсно воскрес Своїм тілом. Христос сказав «І не будь невірним, але вірним» (Ін. 20;27).

У відповідь Фома вигукнув: «Господь мій і Бог мій». Цими словами Фома сповідував віру не лише у Воскресіння Христове, а й у те, що Він є істинний Бог.

Христос промовив: «Ти повірив, тому що побачив. Блаженні ті, що не бачили, а увірували». Господь хвалить віру, яка не вимагає чудес, а щиро довіряє слову Господньому. Цей шлях віри – найкращий і Господь каже, що щасливі ті люди, які мають саме таку віру.

А я хочу сьогодні нагадати вам браття і сестри, що віра – це не лише упевненість в існуванні невидимого Бога і здійснення очікуваних від Нього благ. Віра вимагає підтвердження добрими справами, бо без них вона мертва, як каже апостол Яків. Я бажаю вам дорогі брати і сестри мати таку щиру і діяльну віру, щоби вона не лише вам самим допомагала у житті, а й світила іншим на їхньому життєвому шляху і через вас приводила їх до Христа.

Жива віра – це також довіра Богові. Подібна до тієї абсолютної довіри, яку має дитина до своїх батьків, що піклуються про неї в усьому. Такої довіри до Бога я бажаю вам особливо у дні, коли доводиться переживати різні випробування. Нехай і сьогодні, коли ми усі через пандемію, що охопила світ, переживаємо непрості часи, і в плані духовному, і в матеріальному, і в суспільному, ваша довіра Богові залишається непохитною. Нехай утіхою і настановою для вас будуть слова з біблійної книги «Премудрості Ісуса сина Сираха», які звучать так: «Усі діла Господа прекрасні, і Він дарує усе потрібне у свій час; і не можна сказати: «це гірше за те», бо усе у свій час визнане буде добрим. Отже, усім серцем і вустами оспівуйте і благословляйте ім’я Господа», вірте у Нього і довіряйте Йому.

Христос Воскрес! Воістину Христос Воскрес!