Ваше Блаженство,
дорогий наш Першосвятителю!
Сьогодні у стінах Святої Софії, головного храму і духовного серця України, ми урочисто відзначаємо шосту річницю інтронізації Вашого Блаженства на древній престол Київських митрополитів, на якому багато Ваших видатних попередників прославилися доброчесним життям, подвигами віри та благочестя, запам’яталися своїм внеском в історичну та культурну спадщину нашого народу.
З Божої волі, рішенням великого Об’єднавчого Собору Ви стали першим Предстоятелем помісної автокефальної Православної Церкви України. Саме Вам Господь довірив Українську Церкву у непростий період її становлення, в умовах, коли Україна веде екзистенційну боротьбу за незалежність. Ваші дії та рішення як Предстоятеля засвідчують справедливість біблійного виразу: «У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній» (Сир. 10,4). Ви є саме тією людиною, яка сьогодні потрібна нашій Церкві, тим добрим пастирем, образ якого змальований у Святому Євангелії (Ін.10,11). Тому в цей день, дозвольте мені від імені архієреїв, духовенства, чернецтва та мирян щиро привітати Ваше Блаженство з річницею інтронізації та побажати Вам Божої ласки й допомоги у непростому і відповідальному Першосвятительському служінні. «Знаємо, – каже апостол Павло, – що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра» (Рим. 8,28), тому впевнені, що й на Ваших трудах буде Боже благословення і сприяння в усьому.
В цей день хотілося б пригадати кілька основних напрямків Вашої діяльності як Предстоятеля впродовж минулого року, які мали важливе значення для Церкви та українського суспільства. Насамперед слід відзначити Ваші Першосвятительські візити в різні регіони України, де Ви, за словом апостольським, звершували «молитви, моління, прохання, подяки за всіх людей» (1 Тим. 2,1), зміцнюючи віру Вашої пастви, надихаючи багатьох на добрі справи словом, що торкається серця, і власним прикладом.
Під час кожного відвідування єпархій Ви знаходили час, щоби зустрітися з широким колом людей і насамперед зі студентами навчальних закладів, молодими людьми, котрі є надією і майбутнім України. Ви неодмінно навідувалися у медичні заклади, де проходять лікування та реабілітацію наші новітні герої – захисники Вітчизни. І щоразу вони отримували від Вас всебічну допомогу – словом і ділом. Ви особисто підтримуєте місію Православної Церкви України з евакуації поранених, завдяки діяльності якої врятовано багато життів українських воїнів. Протягом року Вами і з Вашого благословення було передано безпосередньо на фронт багато того, що необхідне для зміцнення оборони нашої країни.
Ви докладаєте чималих зусиль для здобуття повної духовної незалежності України. З цією метою у рамках Всеукраїнської Ради Церков у минулому році Ви зустрічалися з Президентом України і представниками влади та ділилися баченням щодо кроків задля припинення російського впливу на релігійну сферу нашої держави. Ви зустрічалися з Послами та вповноваженими представниками багатьох країн для обговорення необхідності захисту від впливу ідеології «русского міра» та впливу тих російських інституцій, які носять назву релігійних, але фактично стали інструментами російської диктатури в гібридній війні проти України та всього вільного світу.
Протягом року, що минув, Ви провели низку зустрічей з лідерами християнського світу, насамперед з Його Всесвятістю Вселенським Патріархом Варфоломієм, а також з Папою Римським Франциском, Архієпископом Кентерберійським Джастіном Велбі, Генеральним секретарем Всесвітньої Ради Церков пастором доктором Джеррі Піллеєм. На зустрічах йшлося про те, що наш народ прагне справедливого миру, прагне захистити свою свободу, свою державу, прагне будувати вільну, демократичну європейську Україну. І щоразу Ви, Ваше Блаженство, висловлювали впевненість, що з Божою допомогою та завдяки підтримці всіх наших друзів у світі, ми досягнемо цієї мети. Ви свідчили правду, вірячи, що за словом Писання, «справою правди буде мир, і плодом правосуддя — спокій і безпека навіки» (Іс. 32,17).
Духовною розрадою для Вас і для нас, як Ваших духовних чад, було Ваше служіння у м. Барі в Італії, біля мощей святителя Миколая, яке Ви звершили вперше, і яке для багатьох стало знаком того, що святитель Миколай, якого так шанують в Україні, за Вашими молитвами до нього, буде ще більш ревним захисником і покровителем нашого війська та всього українського народу.
Можна ще довго у день річниці Вашої інтронізації перелічувати Ваші труди як Предстоятеля, та я хотів би окрім цього привітати Вас з Вашим Днем народження, який Ви також відзначаєте сьогодні.
Ваше життя, так само як і Ваше віддане служіння Святій Православній Церкві, для всіх нас є прикладом втілення християнських чеснот насамперед віри, надії та любові. Тому, вітаючи Вас з новим роком життя і пам’ятаючи заклик святого апостола Павла «дбати про дари бiльшi» (1 Кор. 12,31), щиро бажаю Вам, Ваше Блаженство, і надалі вдосконалюватися у цих чеснотах, мати міцну віру і тверду надію, адже, як свідчить Святе Письмо: «хто уповає на Господа, буде благоденствувати» (Притч.28,25).
Щиро бажаю Вам примноження усіх духовних дарів і добрих людських якостей, котрими Господь рясно наділив Вас, особливо дару мудрості. «Мудрий придбає довіру у свого народу, й ім’я його буде жити повік» (Сир.37,29) – говорить Святе Письмо. Тож нехай Бог допомагає Вам і надалі мудрістю і відданим служінням стверджувати любов і довіру Вашої великої пастви.
Ваше Блаженство! Ми щиро вітаємо Вас і завжди молимось, щоби Господь сприяв Вам у трудах на благо помісної Православної Церкви України та українського народу й оберігав Вас, нашого духовного батька і Першосвятителя, у доброму здоров’ї на многі і благі літа!
Είς πολλά έτη, δέσποτα!
Симеон
Митрополит Вінницький і Барський,
Головний секретар Священного Синоду
Української Православної Церкви (Православної Церкви України)