Митрополит Симеон висловив співчуття з приводу смерті митрополита Луганського і Алчевського Митрофана

Як повідомили ЗМІ, 18 червня, на 59-му році життя упокоївся митрополит Луганський і Алчевський Митрофан (Юрчук). Митрополит Вінницький і Барський Симеон, якого з покійним поєднували довгі роки дружби, висловив співчуття з приводу смерті митрополита Митрофана. У архіпастирському повчанні, яке владика Симеон виголосив у Спасо-Преображенському кафедральному соборі м. Вінниці після закінчення заупокійної літургії та панахиди з нагоди Вселенської батьківської суботи, було сказано наступне.

«Гострим болем вразила серце сумна звістка з Луганська про смерть мого близького друга і брата у Христі митрополита Луганського і Алчевського Митрофана. Наші земні шляхи вперше пересіклися у Вінниці, у далекі вже 80-ті роки ХХ століття. Ми стали друзями у тодішньому кафедральному соборі Різдва Богородиці, звідки майбутній владика Митрофан пішов на навчання до Одеської духовної семінарії, а я трохи згодом – до Московської.

В Троїце-Сергієвій Лаврі наші шляхи знову перетнулися. Я був в семінарії, а майбутній владика після Одеси продовжив своє навчання у Московській духовній академії. Згодом, коли він навчався в теологічній академії у Варшаві, то часто приїжджав до Москви і зупинявся в Даниловому монастирі, насельником якого я був на той час. А після мого повернення в Україну ми знову зустрілися у Києво-Печерській Лаврі і з тих пір підтримували гарні дружні стосунки. Він був проректором Київської духовної академії, а я – лаврським ризничим.

У 1996 році тоді ще архімандрит Митрофан супроводжував мене, щойно висвяченого єпископа, під час мого знайомства з першою кафедрою у Володимирі-Волинському. Для мене були важливими і необхідними тоді його підтримка, добрі слова і поради. Потім, коли вже він сам став архієреєм, я у свою чергу старався підтримати його. Але крім нашого суто церковного спілкування, ми з владикою Митрофаном завжди були хорошими друзями і просто по-людські могли зателефонувати один одному, поділитися тим, що зараз є доброго чи сумного на серці.

Митрополит Митрофан був частим гостем, спочатку на Волині, а потім у Вінниці, коли я став вінницьким архієреєм. Пам’ятаю наші спільні служби у кафедральному Преображенському соборі, у Браїлівському монастирі, і у нашій спільній «початковій духовній школі» - соборі Різдва Богородиці на П’ятничанах… Я також здійснював візити у відповідь в єпархії владики.

Владиці Митрофану непросто було служити в Луганську, особливо в останній час, коли більша частина його єпархії залишаться відрізаною від України війною. Владика не вчився на дипломата, але дипломатичні якості мав завжди. Ці якості разом із його вродженою тактовністю допомагали йому триматися у тих непростих умовах, в яких він опинився. Але біль і проблеми накопичувалися в серці, яке зрештою не витримало…

Боляче і сумно мені втрачати друга. І не лише мені, а усім тим, хто знав і любив його. Тому я висловлюю співчуття осиротілій пастві владики Митрофана, його рідним і близьким і насамперед матері Лідії, яка втратила свого єдиного сина. Нехай Милосердний Господь утішить усіх вас, полегшить сум і витре сльози з ваших очей.

Владика Митрофан пішов на зустріч із Христом напередодні поминальної суботи, коли вся Церква молиться за спочилих вірних. І серед мільйонів імен, які сьогодні лунали у храмах по всій Україні, і не лише в Україні, було ім’я митрополита Митрофана. Нехай же по молитвах земної Церкви Господь наш Ісус Христос прийме у Свої обителі, в Церкву Небесну, яка не знає смутку, печалі, розділення, болю і хвороб, Свого вірного служителя митрополита Митрофана і дарує йому Царство Небесне!»

Вічна пам’ять і Царство небесне новопреставленому митрополиту Митрофану!