Святий апостол Андрiй Першозваний, один з дванадцяти апостолів, обраних Самим Господом для євангельської проповіді. Народився в місті Віфсаїді в Галілеї, згодом жив разом зі своїм братом Симоном (Петром) в Капернаумі, на березі Генісаретського озера, забезпечуючи своє існування ловом риби.
З юних років апостол Андрiй вирізнявся молитовною спрямованістю до Бога. Він не одружився, але став учнем святого пророка Іоана Хрестителя, що сповістив про Боговтілення. Коли святий Іоан Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію й Іоану Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом (Ін. 1: 36-37).
Як розповідається в Євангелії, святий апостол Андрiй не тільки першим пішов на заклик Господа (від чого в переказі стародавньої Церкви святому апостолу Андрію засвоєно ім'я "Першозваного"), але він був також першим з апостолів, який сповідав Його Спасителем (Месією), привівши до Христа свого брата Симона, майбутнього апостола Петра (Ін. 1: 40-41).
3 Євангелія ми дізнаємося, що святий апостол Андрiй був разом з Господом Ісусом Христом під час чуда з п'ятьма хлібами, коли наситились п'ять тисяч людей (Ін. 6: 8-9), говорив з Господом у Вербну неділю (Ін. 12: 22), запитував його разом з апостолами Петром, Яковом та Іоаном на Оливній горі про майбутнє зруйнування Єрусалима (сталося в 70-му по Р.Х.) і про ознаки Другого Пришестя Спасителя (Мк. 13:3-4; Mф. 24: 1-14; Лк. 21: 5-19).
Після Воскресіння і Вознесіння Христового, свідком якого також був святий апостол Андрiй, він повернувся в Єрусалим. Тут у День П'ятдесятниці разом з іншими апостолами і Пресвятою Богородицею апостол Андрiй сповнився Духа Святого (Діян. 1: 13; 2: 1-4), як передбачив Сам Господь (Діян. 1:5). З проповіддю Слова Божого святий апостол Андрiй зробив декiлька подорожей, під час яких тричі повертався до Єрусалима. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію. Причорномор'я (за переказами Грузинської Церкви, апостол Андрiй проповідував разом з апостолом Симоном Кананiтом в Абхазії, де апостол Симон прийняв мученицьку кончину). Вгору по Дніпру апостол Андрiй піднявся до місця розташування майбутнього Києва, де, як оповідає преподобний Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до учнів своїх зі словами: "Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде місто велике, і Бог спорудить багато церков". Апостол Андрiй через землі варягів пройшов до Риму і знову повернувся у Фракію. Тут у невеликому селищі Візантії, майбутньому Константинополі, він заснував християнську Церкву, посвятивши в єпископа одного з сімдесяти апостолів Христових - Стахія.
На важкому шляху благовісника апостол Андрiй зазнав багато скорбот і страждань від язичників: його виганяли з міст, піддавали побиттю, наприклад в Синопі. Але Господь зберігав свого обранця і за його молитвами здійснював дивнi чудеса. Останнім містом, куди прийшов Першозваний апостол i де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри (Патрас).
Свою силу явив Господь через учня Свого і в цьому місті. За молитвою апостола видужав важкохворий Сосій, знатний городянин; накладенням апостольських рук зцілилася Максимiлла, дружина Патрського правителя і його брат філософ Стратоклій. Все це спонукало жителів міста приймати від апостола Андрiя святе Хрещення, проте правитель міста проконсул Егеат залишався закоренілим язичником. Святий апостол з любов'ю і смиренням взивав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Розгніваний Егеат наказав розіп'яти апостола. Язичник думав зганьбити проповідь святого Андрія, якщо віддасть його смерті на хресті, який прославляв апостол. 3 радістю прийняв святий Андрiй Першозваний рішення правителя і зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати рук і ніг святого, а прив'язати їх до хреста. За переказами, хрест, на якому був розп'ятий святий апостол Андрiй, мав особливу форму - був у вигляді латинської цифри Х (в іконографії т. зв. Андріївський хрест). Два дні апостол з хреста повчав присутніх навколо городян. Люди, які слухали його, всією душею співчувати йому і зажадали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воïни зняти апостола Андрія, руки Їм не корилися. Розп'ятий апостол, віддавши Богу хвалу, вимовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми духа мого». Тоді яскраве сяйво Божественного свiтла осяяло хрест і розіп'ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозваний вже віддав свою святу душу Господу (+ 62). Максимілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло Апостола і з честю поховала його.
У 357 році мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поруч з мощами святого євангелиста Луки і учня апостола Павла - апостола Тимофія. За взяття Константинополя хрестоносцями, в 1208 році мощі святого апостола Андрія були перевезені до Італії і поміщені в кафедральному храмі в Амальфі. Багато століть чесна глава і частки хреста Святого Андрія Першозванного знаходилися в Патрах (Греція). У 1460 Патри були захоплені військами османського султана Мехмеда II. Фома Палеолог, деспот Мореї, у 1462 році відвіз главу і частки хреста в Рим, де передав папі Пію II, який помістив їх у соборі святого Петра. У 1964 році папа Павло VI передав главу Андрія Першозванного та частки андріївського хреста Елладській Православній Церкві, і ці святині урочисто повернулися на своє історичне місце у Патри. Глава апостола знаходиться у срібному ковчезі у правому боці храму, на престолі, під покровом із білого мармуру. Частини хреста святого Андрія вставлені у косий хрест.