На шляху до заслання святий Іоан Золотоуст був приведений у Комани Абхазькі1. Знесилений подорожжю, він зупинився біля гробниці святих мучеників Василіска та Лукіана, де йому явився сам святий Василіск і сказав, що невдовзі вони зустрінуться у Царстві Небесному. Причастившись Святих Таїн, святитель відійшов до Господа 407 року. Тіло його було поховане поруч із тілами цих мучеників.
Наступного року імператор Аркадій та його дружина Євдокія, які відправили святого у вигнання, померли. На престол зійшов їхній син Феодосій Молодший. Поступово прибічників святителя стали повертати з вигнання на свої кафедри. Утім, деякі недоброзичливі до них єпископи під проводом Феофіла Олександрійського продовжували злословити ненависного їм Золотоуста. Цей розкол між єпископами тривав до 434 року, коли Константинопольським патріархом став святитель Прокл. На четвертий рік єпископства йому вдалося вмовити імператора урочисто перенести мощі святителя Іоана Золотоуста з Коман до Константинополя (438).
Утім, святий Іоан, живий у благодаті Святого Духа, не облишивши й по смерті прагнення настановити імператора у смиренні та покаянні, спершу не дозволив йому перенести до столиці своє тіло. Усі спроби воїнів та царських посланців зрушити його з місця були марними. Гріб неначе приріс до землі. Імператор Феодосій, зрозумівши, що цей знак звернений особисто до нього, написав листа до святителя Іоана, смиренно прохаючи пробачити його батька за вигнання та утиски. Він благав Золотоуста повернутися до столиці й розрадити серця тих, хто багато років очікував на нього. Щойно лист був покладений на груди святому, труну без жодних зусиль вдалося підняти, і святий з великими урочистостями був переправлений до Константинополя.
Коли процесія досягла Халкідона, вся морська протока, яка відділяла це місто від столиці, вкрилася такою кількістю прикрашених кораблів та смолоскипів, що, здавалося, вода перетворилася на суходіл. Проте раптом налетіла буря, яка розкидала флотилію, а царське судно, яке перевозило дорогоцінні мощі, сіло на мілину поруч із маєтком вдови на ім'я Каллітропа. Ці землі свого часу несправедливо захопила імператриця, що й стало безпосередньою причиною останнього заслання сміливого викривача Золотоуста. Поле негайно повернули вдові - і шторм одразу припинився.
Імператор Феодосій вийшов особисто зустріти святого у супроводі всього Сенату та величезної процесії. Вклонившись до землі та схиливши обличчя до раки з мощами, цар благав святителя простити все зло, заподіяне йому та його прихильникам. Мощі спершу принесли до храму апостола Фоми у кварталі Амантії. При цьому гробниця імператриці Євдокії, що зберігалася там і двигтіла вже двадцять років поспіль, нарешті заспокоїлася. Звідти раку перенесли до храму святої Ірини та помістили на кафедру єпископа, під захоплені вигуки народу: "Повертайся на свій престол, святителю!". Після цього хресна хода дісталася церкви святих Апостолів - місця поховання імператорів та патріархів. Коли мощі поклали там на престолі, голос святого з раки возвістив: "Мир усім!". Нарешті святиня була покладена під вівтар, на якому відслужили Божественну Літургію. Під час богослужіння відбулося багато чудес.
Відтоді частинки мощей святителя Іоана Золотоуста були розповсюджені по всьому світу, і через них він і понині не припиняє являти своє батьківське піклування та благовоління до людей.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".
1. Село поблизу сучасного Сухумі.