Історія свята Покрова Пресвятої Богородиці йде в глибоку давнину. Сама назва свята пов'язана з назвою частини одягу Пресвятої Богородиці - головного покривала, або мафорія, який з часом став називатися «Омофором». Серед усіх великих свят Покрова Пресвятої Богородиці шанується українцями особливо. Історія свята бере свій початок у 910 році. У ті часи за імператора Лева VI Мудрого (886-912) та патріарха Макарія, Візантійська імперія вела війну з сарацинами-мусульманами (в рядi джерел - з племенами русичів) і Константинополю загрожувала небезпека. 14 жовтня у Царгороді, у Влахернському храмі, де зберігалася риза Пресвятої Богородиці, Її пояс і головний покров, святий Андрiй Христа ради юродивий (936) (був русином родом, у молодость потрапив до полону й був проданий у Константинополі в рабство місцевому жителю Феогносту) та його учень Епіфаній (956) о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачили, що йде по повітрі Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом й оточена ангелами і сонмом святих.
Її супроводжували святий Іоан Хреститель та святий апостол і євангелист Іоан Богослов.
Був недільний день і храм був переповнений людьми, які стояли і молилися. Потім Богородиця схилила коліна і слізно молилася за всіх християн. Вона просила у Господа захистити свій народ від усіх ворогів - видимих і невидимих. Святитель Димитрій повiдомляє такі подробиці про чудесне явлення: «Коли святий Андрiй та Епіфаній споглядали це чудове видiння, Богоматір молилася довгий час, обливаючи сльозами Своє Боговидне і Пречисте i лице. Закінчивши молитву, Вона підійшла до престолу i там молилася за народ, який стояв. Після закінчення молитви, зняла з Себе велике і страшне покривало, що блищало, як блискавка, яке носила на Пречистій Своїй голові, і, тримаючи його з великою урочистістю Своїми Пречистими руками, простягнула над усiм народом, який стояв. Дивні ці мужі довгий час дивилися на це простягнуте над народом покривало і на славу Господню, що блищала, як блискавка; і, доки була там Пресвята Богородиця, видно було і покривало. Після ж її відходу i воно стало невидимим. Але, узявши його з собою, Вона залишила благодать тим, хто був там. Святий Андрiй довго стояв і спостерігав за дивним баченням, потім запитав свого учня: «Чи бачиш, брате, Царицю, що молиться про весь світ?» Епіфаній відповів: «Бачу, святий отче, i жахаюся».
Потрібно відзначити, що в церковнiй iсторiї та православному календарi iснує велика кiлькiсть прикладiв допомоги і заступництва Пресвятої Богородиці. Увесь християнський світ з глибокою любов'ю, вдячністю і надією славить матір Спасителя світу Ісуса Христа. Для нас, українців, це свято християнське і національне. Українцям здавна була притаманна особлива любов, шанування і благоговіння перед святою Богородицею. Саме з покровом і заступництвом Богородиці всі ми пов'язуємо усі свої надії. І дивним є те, що це явлення Божої Матері було сприйняте і святкувалося не грецьким народом, не у Візантії, а у Київській Русі.
Своїми молитвами Пресвята Богородиця покриває нас від зла і допомагає йти до спасіння. Матір Божа є на вічні часи Матір'ю кожній людині і всьому людству. I як всяка любляча мати Вона завжди готова розпростерти Свій Покров над кожним з нас, їй відомі всі наші потреби й турботи, радощі і печалі. Дійсно, Богородиця «подібно до хмари покрила землю (Сир. 24: 3). Дійсно, ми ховаємося під по кровом тієї, яка, як хмара, покриває землю. Ще премудрий Соломон звістив про Богородицю: «Хто ця, Яка блищить, немов зоря прекрасна - як місяць, світла - як сонце» (Пісн. 6: 9).