Святий праведний Євдоким народився в ІХ столітті в Каппадокії (Мала Азія) у родині благочестивих християн Василія і Євдокії. За царювання імператора Феофіла (829-842) він служив у його війську. Святий Євдоким вирізнявся доброчесним життям, ретельно виконував заповіді Божі, благоговійно постився й любив молитву, слізно каявся у своїх гріхах. Він старанно вивчав Священне Писання, яке навчило його бути цнотливим і милосердним: допомагати вдовам і сиротам, жертвувати від свого маєтку на храми й монастирі. Уже замолоду праведний Євдоким дав обітницю цнотливості й ніколи не тільки не спілкувався з жінками, але уникав навіть випадкових розмов з ними. Тільки з матір'ю, яку глибоко шанував, він вів спасенні бесіди. Святий Євдоким уникав марнослів'я й ухилявся від тих, хто засуджує інших і базікає. Серед суєтного світу він, ретельно виконуючи свої цивільні обов'язки, робив внутрішнє духовне діяння, вів безперестанну боротьбу із гріхом і немічною плоттю.
Доброчесне життя праведного Євдокима прихилило до нього імператора Феофіла, який призначив святого правителем Харсіанської області в західній частині Каппадокії. Святий Євдоким справедливо управляв народом, допомагав бідним, захищав скривджених. Догодивши своїм святим життям Богові, він мирно помер 13 серпня (за юліанським календарем) в тридцятитрирічному віці. Перед блаженною кончиною він заповів звершити поховання в тих одежах, у яких застане його смерть. Він молив Бога, щоб ніхто не був присутній при його кончині, і Господь виконав бажання праведника.
Відразу ж після кончини праведного Євдокима Господь прославив його святі мощі, від яких стали відбуватися зцілення хворих і біснуватих. З усіх боків Харсіанської області до могили святого стали стікатися стражденні різними недугами, які зцілялися навіть від землі, узятої з могили праведного Євдокима. Вдячний народ побудував над могилою праведника надгробний покров з лампадою. Масло від лампади ставало також цілющим.
Через півтора року звістки про чудеса досягли Константинополя. Мати праведного Євдокима відвідала могилу свого сина в Харсіанській області й на її прохання труну витягли з-під землі. Коли труну відкрили, усі побачили праведника, що ніби спить. Від його нетлінних мощей виходили пахощі. Якийсь ієромонах на ім'я Йосиф облачив святі мощі в новий одяг, і вони були покладені в новій гробниці на поверхні землі. Євдокія прагнула відвезти мощі сина в Константинополь, але місцеві жителі не дозволили цього зробити.
Ієромонах Йосиф став хранителем святих мощей. Через якийсь час він переніс святиню в Константинополь, де чесні мощі були покладені в храмі на честь Пресвятої Богородиці, побудованому батьками праведного Євдокима. Дорогою, а також у самому Константинополі відбулося багато зцілень болящих. Життєписець праведника, який був або його сучасником або жив незабаром після його кончини, пише: «Не дістане ні часу, ні слова, ні рук до опису чудес, які він (праведний Євдоким) зробив на місці поховання і які робить тепер по перенесенні сюди (у Константинополь)».