Житіє преподобного Меркурія посника нерозривно пов'язане з житієм преподобного Паїсія.
Преподобні отці Паїсій і Меркурій, живучи між собою в нерозлучній братській любові і однодумності, просили безперестанно Бога, щоб Він ніколи їх не розлучав ні в цім, ні в майбутньому житті. І дав їм Господь за молитвою їх. На землі вони жили в одній келії, і після смерті були покладені в одному гробі, і на небі насолоджуються однією радістю разом з Христом.
На карті Дальніх печер 1638 року відзначені вони так, що лежать один проти одного в одному з підземних коридорів «святий старець Меркурій» і «благословенний отець Паїсій». У 1661 році «Меркурій старець» і «Паїсій» вказані на новому місці, але знову один проти одного. У 1703 році подвижники згадані в різних місцях як «Меркурій, келійник преподобного Феодосія», і «Паїсій, келійник преподобного Феодосія». На пізнішій карті, імовірно 1744 року, «преподобний Меркурій» і «преподобний Паїсій» знову відзначені один проти одного. Те ж саме зазначено в 1769-1789 роках з підписами «святий Меркурій» і «святий Паїсій».
У 1795 і 1868 роках ім'я преподобного Меркурія супроводжується словом «посник».
Окремо пам'ять преподобного Меркурія святкується 4 листопада, а також 24 листопада, в день святого мученика Меркурія.