Святий Дорофей був єпископом Тира1 у Фінікії близько 304 року. Він набув глибоких і великих знань у Святому Письмі та в поширених тоді переказах про життя пророків і апостолів2. Під час гонінь Діоклетіана єпископ був змушений тікати в Одіссополь3, на Чорному морі, і перебував там до кінця гонінь Ліцинія (320). Повернувшись у Тир, він довгі роки в мирі правив своєю Церквою.
Коли Юліан Відступник почав жорстокі гоніння на християн (361), немолодий предстоятель у віці ста семи років знову прибув в Одіссополь. Його заарештували посланці імператора і піддали страшним тортурам без будь-якої поваги до похилого віку. Святитель Дорофей помер у муках і приєднався до лику святих.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".
1. Те, що його ім'я відсутнє в каталозі Тирських єпископів, дало змогу деяким історикам ототожнити його з антіохійським священником Дорофієм, який прославився наприкінці III століття знанням єврейської та грецької мов. Імператор доручив йому управління пурпуровою фарбувальнею Тіра. Євсевій Кесарійський, який чув його проповіді і написав йому похвальне слово, не повідомляє, що він прийняв мученицьку смерть (Церковна Історія, VII, 28 // SC 41, 222).
2. Йому приписують написання «Житій пророків» і «Списку апостолів», які були у великій частині використані в «Константинопольському Синаксарі».
3. Нині Варна.