Святий священномученик Климент, єпископ Римський, народився в Римі, в знатній сім'ї, яку незабаром спіткало нещастя: всі члени сім'ї розлучились між собою. Він втратив батьків і братів, але через знатність роду отримав гарну освіту. З віком святий Климент усвідомив втрату близьких і завжди був сумний.
Благовістя віри Христової, яка досягла Рима, спонукало юного Климента відправитися на Схід. Зустрівши апостола Петра, святий Климент прийняв від нього слово спасіння і святе Хрещення.
Молитвами апостола Христового сім'я святого Климента, розкидана по різних місцях, виявилася зібраною. Батьків святого Климента Фавста і Матфідію і його братів Фавста і Фавстиніана також хрестив апостол Петро. Незабаром апостол Петро висвятив святого Климента в єпископа Рима. Святитель керував Римською Церквою з 92 по 101 роки. Його першосвятительське служіння в стародавньому місті супроводжувалося великим припливом у Церкву новохрещених християн. У цей важкий час святий єпископ не тільки мудро правив паствою, але намагався зберегти для нащадків пам'ять про постраждалих за Христа.
Поширення християнства викликало обурення шанувальників язичницьких богів. За велінням римського імператора Траяна (98-117) святителя Климента заслали до Криму. У каменоломнях близько Херсонеса, де трудився святий вигнанець, вже було близько 2000 християн, засуджених на важкі роботи в безводній місцевості.
За молитвами святителя Господь відкрив джерело води. Чудеса, святе життя, проповідь сприяли поширенню віри Христової, створенню християнських храмів і руйнуванню язичницьких капищ у Криму.
Чутка про це досягла Рима. За наказом розгніваного імператора святитель Климент був прив'язаний до якоря і втоплений в морі поблизу Херсонеса. Останки священномученика перебували в морській стихії до ІХ століття, причому щорічно в день його мученицької кончини море чудесним чином відступало до місця їх нього спочинку, на якому воздвигся нерукотворний печерний храм. У ІХ столітті Господь сподобив святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія, просвітителів слов'ян, знайти мощі святого Климента Римського і винести їх на сушу в храм Святих Апостолів.
Частину мощей священномученика Климента рівноапостольні брати перенесли в Рим. Свята глава була принесена рівноапостольним князем Володимиром у Київ після хрещення в Корсуні і покладена в Десятинному храмі, де був влаштований вівтар в ім'я святого єпископа Климента.
Святитель Климент, папа Римський, був безпосереднім учнем святих апостолів, самовидців Господа Ісуса Христа, тобто апостольським мужем.
В Олександрійському кодексі V століття поряд з новозавітними текстами містяться два послання святителя Климента Римського до Коринф'ян, що свідчить про велику повагу, яким користувалися ці послання в Церкві. У першому посланні святитель виступає проти поділів у Коринфській Церкві, що виникли через невдоволення деяких церковним устроєм. Про це послання говорять такі отці Церкви, як Діонісій, єпископ Коринфський (II), єпископ Іриней Ліонський (II), Климент Олександрійський (III), Євсевій Кесарійський (IV).