Напередодні Своїх вільних страждань Спаситель обіцяв учням послати Утішителя – Духа Істини, Який поведе їх до повної істини і сповістить те, що має настати (Ін. 16, 13). Після Вознесіння Христа на небо, Його учні перебували в Єрусалимі в очікуванні обіцяного Утішителя. На десятий день, коли вони разом зібралися в Сіонській світлиці, о третій годині дня, з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, який наповнив кімнату, і на кожного з апостолів зійшов Святий Дух у вигляді язиків вогню.
Апостоли наповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух повелів їм промовляти. На цей шум зібралося багато людей, які прибули в Єрусалим на свято з різних країн, і кожний з них чув, що апостоли проповідують його рідною мовою. Після цієї проповіді хрестилося до трьох тисяч людей, які поклали початок великої Христової Церви. Тому цей день називається Днем народження Церкви.
Днем Святої Тройці він називається тому, що цього дня зішестям Святого Духа було довершене відкриття людям таємниці про те, що Бог єдиний, але в трьох Лицях – Отець, Син і Святий Дух – Єдиносущна і Животворча Тройця.