Tридцять років Господь і Бог наш Ісус Христос жив скромним життям, проходячи всі ступені життя звичайної людини. Він являв зразок смирення, послуху батькам та дотримання Закону.
По завершенні цього часу Господь розпочав Своє служіння людям і став на той шлях, що мав привести Його до Страстей. Початок цього шляху Він ознаменував яскравим виявом Свого Божества. Бог Отець і Бог Дух Святий засвідчили, що Ісус є Єдинородним Сином Божим, єдиносущним Отцеві, Другою Особою Святої Трійці, Словом, Яке втілилося заради нашого спасіння, Господом, провіщеним через пророків, Тим, в чиїй особі Божество, не змішуючись, поєдналося з нашою людською природою, осяявши її Своєю славою. Тому це свято Хрещення Христового й зветься Богоявленням: адже воно є явленням божественності Христа і першим одкровенням Святої Трійці.
3 Назарета Галілейського Ісус вирушив до Юдеї, на береги Іордану. Там святий Іоан Хреститель, який вийшов із пустелі по тридцяти роках подвижницьких трудів, умертвіння плоті та молитви, проповідував покаяння. Предтеча хрестив у водах ріки безліч юдеїв, які приходили до нього натовпом, притягнені славою праведника та великого пророка Божого. Хоча Іоанове хрещення було вищим від омовінь та кроплень (Лев. 15), встановлених Законом заради очищення від нечистоти тілесної, воно все ж не давало відпущення гріхів, бо це відпущення могло бути лише через Хрест та жертву Христову. Але, викриваючи нечестя й беззаконня, нагадуючи про близькість Суду Божого, найбільший серед народжених від жінок (пор. Мф. 11:11) вів людей до усвідомлення їхніх гріхів, пробуджував прагнення до каяття, готував серця до знайдення Того, Чиїм Предтечею був за призначенням. Я хрещу вас водою на покаяння, мовив він, але той, хто гряде після мене, сильніший за мене: я недостойний розв'язати ремінь взуття Йому! Тобто пояснити таїну поєднання божественності та людськості. Він хреститиме вас Святим Духом й вогнем (Мф. 3:11-12; Лк. 3:16; Мк. 1:8).
Разом із натовпом тих, хто сповідував свої гріхи та занурювався у воду, Ісус наблизився до Іоана та попросив хрестити Його. У Своїй нескінченній любові до людей Син Божий не вдовольнився тим, що вдягнувся в нашу вмирущу плоть, - він, безневинний, непорочний Агнець Божий, навіть став на місце грішника. А той, хто ще в материнській утробі визнав у Ньому Месію та затріпотів від радощів (Лк. 1:41), тепер затремтів з остраху перед таким дерзновенням: як може служитель очистити у воді Царя всесвіту? Як може створіння, порох наблизитися до воплоченого Слова, не боячись бути спаленим Його божественністю, як солома вогнем? Адже й Мойсей та найбільші з пророків наважувалися споглядати Його лише здаля (Вих. 33:20-23) або в образах та символах?
Як посмів би він піднести руку над схиленою головою свого Творця, щоб її занурити у воду? Ісус мовить йому: Допусти це тепер, бо так належить нам виповнити усю правду (Мф. 3:15).
Подібно до того, як напередодні Страстей Господь велить Петрові, щоб той дозволив Йому вимити собі ноги (Ін. 13:6-9), так само й тепер Христос відкидає зрозумілий людський трепет Свого служителя перед таким умаленням Божества. Він сповіщає, що прийшов не лише виконати приписи Закону, а й ввести нову і досконалішу правду: правду смирення, добровільної жертви та милосердя. Іоан, котрий представляв Старий Завіт, підкоряється Господньому наказу і таким чином стає знаряддям цього таїнства, яке відкриває Новий Завіт.
Невинний та чистий від усякого гріха, а відтак і від Адамової сорому (Бут. 3:7-11), Христос, Новий Адам, оголеним зійшов у цей "водостланень гробъ [водну домовину]" на знак майбутнього сходження до смертної темряви та перебування у гробі. Він занурився у води і, як сказано у пророцтвах, побив голови зміям на водах (Пс. 73:13) - стоптав ногами державу сатани, що влаштував собі притулок в їхніх глибинах. Потім Він вийшов з пучини переможцем, проголошуючи таким чином Своє воскресіння у третій день та повстання людства, омитого від гріха. Небеса, зачинені падінням першої людини, відкрилися тепер над ним, і голос Отця з високості засвідчив про Нього перед усіма: Це син Мій улюблений, що Його Я вподобав! (Мф. 3:17). Святий Дух також приєднав Своє свідчення, з'явившись у вигляді голуба, символу миру, злагоди та примирення між Богом та людьми (Бут. 8). Вказуючи, наче «перст Божий», на цю оголену людину, Він відкрив, що це - воплочений Єдинородний Син Отця і що саме Він, а не Іоан, як гадали юдеї, є Спасителем, обітованим від Бога. Тож Своїм Хрещенням у Іордані Христос заздалегідь провістив, що він звільнить людство від смерті та приведе його до пізнання Святої Трійці Своєю смертю та воскресінням.
Бог і раніше неодноразово являв Себе в чудесах, знаменнях, сновидіннях та видіннях, промовляв через ангелів та через натхненні писання Своїх служителів - пророків - або через промислительні втручання в історію Ізраїлю для виховання, покарання або втішання Свого непокірного народу, завжди схильного до ідолопоклонства та багатобожжя. Ось чому тоді Він в усій Своїй силі явив євреям свою єдність. Я Той, Хто є, мовить Він Мойсеєві з тернового куща (Вих. 3:14), а потім, з'явившись у вогні на Синаї: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог наш Господь один! Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою (Втор. 6:4; Мф. 22:37). Але сьогодні Отець та Святий Дух поєднують Свої свідчення на підтвердження того, що ця Людина, яка виходить з води, є Єдинородним Сином та Словом Божим, який у Своєму воплоченні відкрив нам славу Божу та навчив нас того, що єдина природа Божа, лишаючись неподільною, є спільною в Отці, Сині та Святому Дусі. Отець є Богом, Син є Богом, і Святий Дух є Богом, і це не три Боги, а три Особи (Іпостасі єдиного єства (сутності). Вони немов три сонця або три прозорі одне для одного світила, незлитно поєднані в Їхньому єдиному світлі.
Своїм Хрещенням у Іордані та «хрещенням» у смерті Господь Ісус Христос не лише дав нам пізнати це Таїнство таїнств, неприступне для людської думки та для ангельського споглядання, а й зробив нас його причасниками. Слово стало плоттю, і перебувало між нами, сповнене благодатті та істини (Ін. 1:14). Возносячись до Бога після воскресіння з мертвих, щоб сісти Своїм тілом праворуч від Отця, Він остаточно відкрив небеса для всієї людської природи цілком та зробив її здатною бути, через благодать Святого Духа, причасницею вічної слави та вічного світла Святої Трійці.
Дехто свідчить про те, що це сяйво слави Божої, світліше від усякого світла цього світу, стало чуттєво сприйнятним у мить Хрещення Христового, так само як у день Преображення на Фаворі (6 серпня), бо саме в осяйному світлі обоженої Христом людськості відкрилася нам таїна Світла Святої Трійці. Ось чому свято Богоявлення зветься також «святом світла».
Це перше одкровення Бога як Трійці (Триєдиного Божества) виявляє головне покликання людини, яка має стати сином Божим через усиновлення, помазаником («христом») Святого Духа та причасником троїчного Світла через уподібнення до Христа в таїнстві святого хрещення, яке було встановлене цього дня.
Бог заздалегідь провістив Іоанові, що його хрещення покаяння має скінчитися в день Хрещення Христового: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, хто хреститиме Духом Святим (Ін. 1:33). Отже, цього дня Іоанове хрещення поступається місцем хрещенню, яке здійснюватиметься апостолами в ім'я Ісуса Христа (Діян. 2:38) і матиме відтепер силу прощати гріхи та причащати Святому Духові. Занурюючись у води, які за молитвою Церкви ототожнюються з водами Іордану, новоохрещені входять до Церкви так само, як Господь розпочав Своє служіння людям. Але більше того: це сходження у води символізує Його смерть та сходження до гробу. Таким чином охрещені стають причасниками Його воскресіння. Вони у Христа зодягнулися (Гал. 3:27 ) і є втаємниченими у світло Святого Духа: Чи ви не знаєте, що ми всі, хто хрестився у Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися? Отож, ми поховані з Ним Хрещенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя (Рим. 6:3-4).
Прообраз Христа Мойсей розділив надвоє хвилі Червоного моря, вдаривши по них палицею, як хрестом, і потім, коли народ перетнув море, не замочивши ніг, повернув води до їхнього природного стану, так що вони поглинули фараона та його військо (Вих. 14). Так і води Іордану, коли в них занурився Ісус, не витримали вогню Його божественності, і, за словами пророків, Іордан повернувся назад (Пс. 113:3) всупереч законам єства, зіпсованого через Адамів гріх. Води, що несли загибель та тлін, служили житлом нечистих духів, стали, коли зійшло до них Сонце Правди, носіями світла та очищення від гріхів. Підводячи разом із собою людство, занурене у смертний морок, та приводячи його до пізнання світла Трійці, Господь цього дня перевертає та доглибно преображає закони чуттєвого світу та космосу. Як провістили пророки, перетворений та пронизаний Світлом у таїні Христовій чуттєвий всесвіт, що його символізує Іордан, стає причасником спасіння та радості людства, оновленого Святим Духом. Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда... вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога! (Іс. 35:1-2). О, всі спрагнені, йдіть до води... I ви в радості будете черпати воду зі спасенних джерел! І скажете ви того дня: Дякуйте Господу, кличте Ім'я Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте, що Ім'я Його превеличне! (Ic. 55 та 12).
Вода, яку ми освячуємо перед кожним хрещенням, і в день Богоявлення, і в численних інших випадках, опускаючи в неї хрест та закликаючи Святого Духа, стає живою водою (Ін. 4:10) та купіллю нового народження, набуває божественної сили зцілення й очищення душ і тіл. Освячена таким чином вода стає носієм сили Відкуплення, благодаті Христової, іорданського благословення «джерело нетління, дар освячення, відпущення гріхів, зцілення недуг, поразка бісів...». Тому після окроплення у храмі вірні п'ють сьогодні цю воду та, наповнюючи нею посуд, несуть її додому, щоб кропити житла, поля, речі повсякденного вжитку... Тому богоявленська вода й усяка вода, освячена Церквою, не псується протягом місяців і навіть років. Її можна вживати за будь-яких обставин на знак оновлення та освячення світу, щоб життя християн ставало безперестанним Богоявленням, одкровенням світла слави Божої.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".