Святі сім отроків Ефеських (+бл. 250; 408-450). У ІІІ столітті в Ефесі жили сім юнаків, сини знатних громадян: Максиміліан, Ямвліх, Мартиніан, Іоан, Діонісій, Єксакустодіан (Костянтин) і Антоній. Усі вони перебували на військовій службі й були християнами. Нечестивий імператор Декій (249-251) почав жорстоке гоніння на християн. Усюди на площах міста встановлювали ідолів і жертовники. Тих, хто не бажав поклонятися язичницьким кумирам, жорстоко переслідували. У цей страшний час багато відпали від Христа, сім же юнаків були тверді у своєму сповіданні істинної віри. Схоплені через донос й заковані в ланцюги, вони предстали перед імператором. У відповідь на його питання, юнаки сповідали свою віру у втіленого Господа Ісуса Христа, пояснили імператору, що жертва в їхньому розумінні - це молитва й духовні подвиги, ідолопоклонство ж і заклання тварин мерзенні й неприпустимі. Після цих відповідей імператор Декій позбавив сповідників знаків їх військової достойності (з них були зняті пояси) і пригрозив смертю, якщо вони не одумаються. Імператор вірив, що вони ще вернуться до язичництва, і на час юнаки були відпущені на волю.
Скориставшись цим, святі взяли у своїх домах золото й срібло й роздали убогим, залишивши собі лише необхідне для їжі. Потім вони вийшли за місто до гори Охлон, у якій була печера, де вони й раніше молилися. Благочестиві юнаки стали готуватися до смерті, зміцнюючи свої душі молитвою. Лише зрідка молодший з них, святий Ямвліх, ходив у місто за хлібом. Одного разу він повідомив товаришів, що наступного дня призначене жертвоприношення й що їх шукають. Святий Максиміліан надихнув юнаків вийти з печери й добровільно з'явитися на суд. Готуючись до мученицької кончини, юнаки доручили себе Богові й стали на молитву. Потім вони підкріпили себе хлібом і стали підбадьорювати один одного. З волі Божої вони під час розмови як би поринули у сон: смерть осягнула юнаків, але тління не торкнулося їх тіл.
Наступного дня імператор Декій наказав розшукати юнаків. Були викликані їхні батьки, що викрили через страх місце перебування своїх синів. Коли слуги імператора прийшли до печери, вони завалили вхід у неї каменями, щоб в'язні, прокинувшись, загинули від голоду й спраги. Двоє таємних християн з варти написали на олов'яних дощечках імена святих отроків і зобразили їхні страждання. Дощечки були залишені при вході в печеру, щоб не загинула пам'ять про подвиг святих мучеників.
Пройшло близько двох століть; гоніння на християн скінчилися. Але Церква була вражена єретичними лжевченнями. Одне з єретичних напрямів випало на правління імператора Феодосія (408-450). Подібно до саддукеїв, єретики, у числі яких були й духовні особи, заперечували воскресіння мертвих. Проходили часи, і Бог для напоумлення єретиків створив велике чудо, подібне до воскресіння Христом праведного Лазаря, описане в Євангелії (Ін. 11: 38 - 44).
Власник гори Охлон, бажаючи побудувати огорожу для овець, став брати камені для неї з тих, якими була завалена печера блаженних отроків. Так у ній утворювався вихід. І в цей час, підкорюючись Божественному велінню, отроки воскресли. Їм здалося, що вони проспали тільки одну ніч, що настав день їх страти. Їхній вигляд і внутрішній стан не змінилися. Прийшовши в місто за хлібом. Ямвліх відчув здивування: вигляд міста став іншим, усюди перебували зображення Хреста. У хлібній крамниці Ямвліх дав продавцеві срібну монету. Продавець був здивований, оскільки монета виявилася стародавньою. Юнак був затриманий, зібрався народ. Для з'ясування непорозуміння Ямвліха привели до градоначальника і єпископа. Ямвліх усе їм щиросердно розповів і для запевнення запропонував піти до печери. Він відчув величезну радість, перебуваючи серед християн і бачачи торжество християнської віри.
Правителі зрозуміли, що відбулося чудо Боже. При скупченні народу вони відправилися до печери й переконалися в правдивості слів святого Ямвліха. Тоді ж були знайдені дощечки з іменами юнаків, і всі присутні прийшли в здивування й прославили Бога, що відкрив через пробудження отроків від довгого сну таємницю воскресіння мертвих.
Незабаром в Ефес прибув імператор Феодосій, сповіщений про чудесну подію. Він довго розмовляв з отроками й переконався в дійсності того, що відбулося: Бог воскресив святих отроків, щоб явно сповістити про грядуще загальне Воскресіння в славний день Свого Другого Пришестя. Під час бесіди святі отроки на очах у всіх схилили голови й знову спочили цього разу до загального воскресіння. Імператор хотів зробити поховання в гробах із золота й срібла, але святі, з'явившись йому уві сні, повеліли не торкатися їх тіл. Пам'ять семи святих отроків Ефеських особливо шанується Святою Церквою.
У грецькій Мінеї 1870 року сказано, що вони в перший раз заснули 4 серпня (за новоюліанським календарем), а прокинулися 22 жовтня (за новоюліанським календарем). Святі Ефеські отроки згадуються й у службі церковного новоліття 1 вересня (за новоюліанським календарем).